Терем

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Терем (значення).

Те́рем — «високий будинок, палац; покров, балдахін; купол»,[1] за княжих часів дерев'яний, а іноді й мурований, кількаповерховий дім, палата.[2] Це назва для палат[прим. 1] чи палаців.[2] У Київській Русі та феодальній Росії — високий боярський або князівський будинок у вигляді башти;[3] «житлове приміщення в такому будинку. Верхня частина такого будинку, де жили (звичайно під наглядом) жінки родини боярина, князя, царя».[3] Терем — це князівський палац, і у X—XIII століттях являв собою характерну круглу будівлю (ротонду) або витягнутий прямокутник.[4] Княжі тереми — будівлі світського призначення в дитинці.[5] Князівські палати, тереми, були набагато більшими, ніж звичайні будинки, і були набагато краще облаштовані та більш вражаючими.[6] Храми зводили поблизу великокнязівського теремного двору.[7] Згідно з "Повістю временних літ" у середині 10 століття на "Горі" були 2 князівські двори, один з яких належав княгині Ользі ("двор теремный вне града"), а також капище Перуна — "Перунов холм".[8] За літописними переказами Либідь — сестра Кия, за одною з легенд, записаних О.Тулубом наприкінці 19 століття, покинула княжий терем і «збудувала собі на горі, поблизу Києва, маленьку хатку і жила в ній самітня».[9] В Спасо-Преображенський монастирі у Новгороді-Сіверському, перші будови якого з'явилися в 11–12 століттях, зі споруд того часу зберігся фундамент головного мурованого Спаського собору, зведеного в кінці 12 — на початку 13 століття, та залишки стін княжого терема.[10] Давньоруський Чернігів був одним із найбільших центрів монументальної архітектури: у місті налічувалося близько 20-ти мурованих споруд, серед яких храми, тереми, надбрамні споруди.[11] До наших днів збереглося 5 храмів часів Київської Русі.[11] Забудова городищ була невисокою, рідко коли князівські споруди сягали трьох поверхів — багаті будівлі мали сіни (відкриту терасу на другому поверсі), а ще й терем — немовби башту з кімнатами.[12] Горішня кімната називалася сіньми, сіниця, до неї «лізли» драбиною чи східцями; часом цю верхню частину називали горниця, горенка, вежа, повалуша.[13]

Наприклад, в Ізмайлово був «круглий аптекарський город».[14] Всередині цар Іван ІІІ наказав вибудувати дворець і влаштувати Новий сад, який обвели широким каналом.[14] «Сад, що на острові» мав площу пів гектара.[14] В цій садибі було 20 ставків. В саду було збудовано два рос. чердака-беседки, рос. «писано перспективно красками» (картинами) і рос. «смотрильня» — башта.[14] Був і особливий Виноградний сад, теж оточений парканом.[14] Серед Виноградного саду розташовані «три терема со входом и с красными окнами, кругом их перила; около теремов пути, между путей столбцы точенные».[14] Відомі набережні кам'яні «красні сади» — Верхній і Нижній в Московському Кремлі, — верхній сад, шириною 16 метрів і довжиною 124 метри, вміщувався на склепіннях двоярусного кам'яного «Запасного двора», де зберігались хліб і сіль.[14] Кам'яна огорожа з вікнами і різьбленими решітками в них оточувала сад.[14] По обидві сторони підносились два рос. «чердака»-терема, розписані узорами.[14]

В застарілому значенні терем — «багатий поміщицький будинок».[3]

В повісті Миколи Васильовича Гоголя «Пропала грамота» з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки»:

«Отам уже дід надивився такого дива, що вистачило йому надовго після того розказувати; як повели його в палати, такі високі, що коли б десять хат поставити одна на другу, і тоді, мабуть, не дістали б. Як зазирнув він в одну кімнату — нема; в другу — нема; в третю — нема; в четвертій теж нема, а вже в п'ятій гляне — сидить сама, в золотій короні, в сірій новісінькій свитці, в червоних чоботях і їсть золоті галушки. Як звеліла вона насипати йому повну шапку синиць, як… та чи й пригадаєш усе…» [15]

За Українською радянською енциклопедією: Терем — «1) верхній ярус хоромів (давньоруських великих житлових будинків), який споруджували над сіньми; 2) Окрема висока житлова будівля над підвалом або над брамою, з'єднана з хоромами переходами». [16]

За Великою радянською енциклопедією (рос. Большая Советская Энциклопедия (БСЭ)): Терем — «1) верхній житловий ярус хоромів (давньоруських великих житлових будинків), що споруджувався над сінями. 2) Висока житлова споруда, що окремо стоїть, на підкліті або над воротами, з'єднана з хоромами переходами.»[17]

Терем неодноразово згаданий в казках.

  • Крутицький теремок
    Крутицький теремок
  • Коломенський палац царя Олексія Михайловича
    Коломенський палац царя Олексія Михайловича
  • Коломенський палац був перебудований в 2010 році
    Коломенський палац був перебудований в 2010 році
  • Московський Кремль, Церква Дванадцяти Апостолів
    Московський Кремль, Церква Дванадцяти Апостолів
  • Теремний палац історична будівля, пам'ятник російської архітектури, розташований в Московському Кремлі, Росія.
    Теремний палац історична будівля, пам'ятник російської архітектури, розташований в Московському Кремлі, Росія.

Примітки

  1. ↑ ● Палата — «(застаріле) Велика, багато оздоблена кімната».
    ● Палата — «(застаріле) Великий, багатий будинок із численними кімнатами; палац»
    Джерело: Словник української мови в 11 томах http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=Палата

Деталізація джерел

  1. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X. (стор.:550-551)
  2. ↑ а б Терем // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1889. — 1000 екз.
  3. ↑ а б в Терем // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. ↑ КОРОТКИЙ СЛОВНИК історичної термінології, що вживається в «Повісті врем'яних літ». // Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка.— К.: Рад. письменник, 1990.—558 с. Доступ
  5. ↑ Вечерський В.В. УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: АРХІТЕКТУРА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с. — Доступ [Архівовано 2022-10-22 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Історія української культури. За загальною редакцією Івана Крип'якевича. Київ — 2002 (за виданням 1937 року). Розділ: 3. Домашнє життя Доступ
  7. ↑ Толочко П.П. КИЇВСЬКА РУСЬ, становлення та розвиток ядра держави [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2007. — 528 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivska_Rus
  8. ↑ Вортман Д.Я., Козюба В.К. СТАРОКИЇВСЬКА ГОРА [Електронний ресурс]. — Доступ: http://www.history.org.ua/?termin=Starokyivska_hora
  9. ↑ Ричка В.М. ЛИБІДЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2009. — 790 с.: іл.. — Доступ: http://www.history.org.ua/?termin=Lybid
  10. ↑ Бондаренко Р.І., Радченко О.П. НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2010. — 728 с.: іл.. — Доступ: http://www.history.org.ua/?termin=Novhorod_zapovidnyk
  11. ↑ а б Леп'явко С.А. ЧЕРНІГІВ, обласний центр [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2013. — 688 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Chernihiv_mst
  12. ↑ Попович М. В. Нарис історії культури України. — К., 1998. — С. 71-87. Доступ: http://litopys.org.ua/popovych/narys06.htm
  13. ↑ Розділ 3. Домашнє життя. Історія української культури / За загал. ред. І. Крип'якевича. (за виданням 1937 року) — 4-те вид., стереотип. — К.: Либідь, 2002. — 656 с. ISBN 966-06-0248-0. Доступ: http://izbornyk.org.ua/krypcult/krcult03.htm
  14. ↑ а б в г д е ж и к (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с. (науково-популярна монографія. Сторінки: 420-431)
  15. ↑ «Гоголь М.В. (1809—1852). Вечори на хуторі біля Диканьки: повісті: [пер. з рос.] / Микола Гоголь; [іл.: А.Бубнова та ін.]. — Тернопіль: Навч. книга — Богдан, 2017. — 287 с.: іл. ; 21 см. — (Бібліотека світової літератури для дітей "Світовид": у 100 т., ISBN 966-692-283-5
  16. ↑ Українська радянська енциклопедія: [в 12 т.] / голов. редкол.: М. П. Бажан (голов. ред.) [та ін.]. — Київ: Голов. ред. УРЕ, 1977 — 1985. Т. 11. Кн. 1 : Стодола-Фітогеографія / Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Вид. 2-ге. — 1984. — 606, [4] с., [21] арк. фото : іл. (стор.: 208) Доступ
  17. ↑ (рос.)Определение "Терем" в Большой Советской Энциклопедии Большая Советская Энциклопедия (БСЭ) Доступ

Посилання

Див. також