Теодосій Боровик

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боровик.
о. Теодосій Боровик, ЧСВВ
Народивсяне пізніше 1550
Велике князівство Литовське
Помер6 березня 1652(1652-03-06)
Жировичі, нині Слонімський район Гродненська область Білорусь
Діяльністьсвященик-василіянин, проповідник, історик
Знання мовруська Редагувати інформацію у Вікіданих, польська Редагувати інформацію у Вікіданих і латина Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяуніат (греко-католик)

Теодосі́й Борови́к (пол. Teodozy Borowik; ? — 6 березня 1652, Жировичі) — церковний діяч, священник Руської унійної церкви, василіянин Литовської провінції, історик, проповідник.

Життєпис

Жировицька ікона Божої Матері

Походив з білоруської мінської шляхти. У 15-річному віці вступив до війська, звідки прийшов до василіян. Був проповідником у монастирі Пресвятої Трійці у Вільно, а в 1620 році — ігуменом. Брав участь в капітулах Василіянського Чину в Лавришові (1621) і Руті (1623). Потім як проповідник у Новогрудку видав друком книжечку про Новогрудське братство, а будучи настоятелем Жировицького монастиря, написав і за дорученням Лавришівської капітули видав історію Жировицької чудотворної ікони Матері Божої: «Historia abo powieść zgodliwa przez pewne podánie ludźi wiáry godnych, o obrazie przeczystey Panny Mariey Zyrowickim cudotwornym». Пізніше доповнив цю працю списком чудес, «які діються при іконі аж по цей день». Книга була видана кілька разів у Вільно (1622, 1628, 1629)[1] і, можливо, у Супраслі (1653 і 1714)[2], польською і латинською мовами[3]. Зберігся текст Боровика, написаний старобілоруською народною мовою, який опублікував у Петербурзі в 1912 році Платон Жукович. У 1637 році був ігуменом у Збаражі.

У 1644 році приймав короля Владислава IV і королеву Цецилію-Ренату, які прибули до Жировичів у оточенні свити, державних достойників і великої кількості шляхти. Будучи проповідником у Мінську (1648), підписав контракт продажу василіянської площі мінським францисканкам. На початку 1652 року знову отримав призначення на посаду ігумена Жировицького монастиря, проте незабаром (6 березня 1652) помер в Жировичах[2].

Частина рукопису історії Жировицької ікони Божої Матері авторства о. Теодосія Боровика зберігається в Бібліотеці Російської Академії Наук (Ф. 37, оп. 1, спр. 38), а інша частина — в Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника (Ф. 3, МВ-393)[4].

Примітки

  1. ↑ Bibliografia Estreichera. Borowik X. Theodozy, Bazylian.. Йосафат Скрутень у: Ks. Józefat Skruteń, ZSBW. Borowik Teodozy († 1652)… — S. 344 додає ще одне видання з 1624 року.
  2. ↑ а б Ks. Józefat Skruteń, ZSBW. Borowik Teodozy († 1652)… — S. 344.
  3. ↑ Натомість у: Maria Cubrzyńska-Leonarczyk. Katalog druków supraskich. — Warszawa: Biblioteka Narodowa, 1996. — 170 s. — ISBN 83-7009-164-4 інформація про публікації цієї книги у Супрасльській друкарні — відсутня.
  4. ↑ Последний лист рукописи БРАН (Ф. 37, оп. 1, СПР. 38) и первый лист Львовской части рукописи (МВ-393). Фото Алеся Суши. Наша Ніва (рос.). Процитовано 28 січня 2017.

Джерела

  • Ks. Józefat Skruteń, ZSBW. Borowik Teodozy († 1652) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II. — S. 344. (пол.)
  • Bp. Edward Ozorowski. Borowik Teodozy // Słownik polskich teologów katolickich, pod. red. ks. Hieronima Eug. Wyczawskiego OFM. — tom 1. — Warszawa 1981. — S. 198—199. (пол.)

Посилання