Тані Косю

Косю Тані
谷甲州
Народився30 березня 1951(1951-03-30) (73 роки)
Ітамі, префектура Хьоґо
ГромадянствоЯпонія Японія
Діяльністьписьменник, перекладач
Alma materТехнологічний інститут у місті Осака
Мова творівяпонська
Напрямокнаукова фантастика
Жанржорстка наукова фантастика
Magnum opusQ11613858? і Q11630101?
ЧленствоScience Fiction and Fantasy Writers of Japand[1]
Нагороди

Косю Тані (яп. 谷甲州, ; нар. 30 березня 1951) — Косю Тані — японський письменник-фантаст та перекладач наукової фантастики.

Навчання

Народився у м. Ітамі в префектурі Хьоґо, Японія).

Закінчив інженерний факультет Технологічного інституту в місті Осака за спеціальністю будівельна інженерія. Після закінчення, він в складі Компанії співпраці заморських добровольців (JOCV) допомагав координувати будівельні роботи в Непалі. Потім був координатором проекту Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA) на Філіппінах.

Творчість

Він зробив свій професійний дебют з історією 137-е місце мобільної бригади в 1979 році, перебуваючи в Непалі. Цей твір було опубліковано в березневому номері журналу Kisō Tengai.

Наступного 1980 року вийшов ще один пригодницький роман «Зимування на планеті СВ-8» у жанрі жорсткої фантастики. Так невідомий автор став письменником, що пише пригодницькі романи в жанрі жорстка наукова фантастика. З цього моменту, він також почав видавати багато фантастичних історій про майбутнє.

У романі Q-Cruiser Basilisk Косю Тані розповідає, від імені командира, про подорож п'яти членів екіпажу на космічному кораблі. У глухому космічному просторі, корабель оповідача зустрічає набагато більший корабель, що залишився з війни, яка тривала двісті років тому. Автор подає докладні описи морських бойових маневрів, виконаних «кораблем-привидом» у космосі. Поряд з відголосками пригодницьких казок які приггадуєв роимані його головний герой, «Q-Cruiser Василіск» резонує з сюжетами і темами післявоєнної американської космічної фантастики, а також з класичної екзистенціальної спекулятивної фантастики[2].

Нагороди

К. Тані відомий головним чином завдяки жорсткій науковій фантастиці. Завдяки своїм творами він тричі отримував премію «Сейун» (двічі за найкращий роман, і один раз за найкраще оповідання) та премію Нітта Дзіро.

У 1987 році твір письменника «Марсіанська залізниця 19» (яп. 火星鉄道一九) став переможцем премії «Найкраща японське оповідання року»[3].

У 1994 році цю премію виграв роман «Нескінченний пошук ворога» (яп. 終わりなき索敵)[3].

Його історій про майбутнє «Білолиця людина» (яп. 白き嶺の男) була нагороджена премією Нітта Дзіро[4].

Нарешті в 2007 році «Найкращий японський роман року» було присуджено другій частині твору (яп. 日本沈没·第二部), написаного у співавторстві з Сакьо Комацу.

В 2014 році він нагороджений премією «Найкраще оповідання Японії» (англ. «Japanese Short Story») за оповідання «Hoshi o Tsukuru Monotachi»[5].

Сьогодення

Він є членом Організації письменників — авторів детективів Японії[6] та Асоціації авторів наукової фантастики та фентезі Японії,[7] Світовий Клуб Авторів,[8] та асоційованим членом Лабораторії Лабораторії жорсткої наукової фантастики[9].

К. Тані в даний час живе в місті Комацу в префектурі Ісікава.

Переклади на англійську мову

  • «Q-Cruiser Basilisk» (Speculative Japan 2, Kurodahan Press, 2011)[10]

Примітки

  1. ↑ http://sfwj.jp/members/
  2. ↑ CONTEMPORARY JAPANESE LITERATURE
  3. ↑ а б Japan SF Fan Group Federation
  4. ↑ Косю Тані
  5. ↑ Seiun Award
  6. ↑ Member's List (Japanese) . Письменники Японії. Архів оригіналу за серпень 14, 2011. Процитовано 8 лютого 2010. [Архівовано 2011-08-14 у Wayback Machine.]
  7. ↑ SFWJ:member-TANI-KOSHU (Japanese) . Асоціація авторів наукової фантастики та фентезі Японії. 10 червня 1999. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 8 лютого 2010. [Архівовано 2014-01-12 у Wayback Machine.]
  8. ↑ SAC メンバーリスト [SAC Member List] (Japanese) . Світовий Клуб Авторів. 30 листопада 2009. Процитовано 8 лютого 2010.
  9. ↑ Лабораторія жорсткої наукової фантастики
  10. ↑ Speculative Japan 2 | Kurodahan Press. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 2 листопада 2016. [Архівовано 2018-03-17 у Wayback Machine.]

Джерела