Гори складені флішовими і вулканогенними товщами з інтрузіями основних порід. Сейсмічність.
На східних схилах гір (до висоти 600 м) субтропічні, вище переважні букові ліси; на головному пасмі — нагірна ксерофітна і гірська лукостепова рослинність.
На території Талиських гір розташована ділянка Гирканського національного парку, утвореного у 2003 році на місці Гирканського державного заповідника, у якому розташовується реліктовий ліс третинного періоду (Flora hyrcana).
На сході Талиські гори відокремлені від Каспійського моря Талиською низовиною, що лежить, як і все каспійське узбережжя, на 28 м нижче рівня світового океану. Малий Кавказ і Талиські гори є сполучною ланкою між Понтійськими горами на півночі Малої Азії і хребтом Ельбурс (переферійне гірське пасмо на півночі Іранського нагір'я).
«Современный толковый словарь» Изд. «Большая Советская Энциклопедия», 1997 г.
Ш. А. Азизбеков и др., «Геология и вулканизм Талыша», Баку, «Элм», Институт геологии им. И. М. Губкина
Allenbach P., «Geologie und Petrographie des Damavand und Nordische Elburz (Talisch, Baghrow)», Iran, Mitteil.Geol.Inst.Eidgenossidchen Tech. Hochschule Univ. Zurich, 1966, N. F. 63.
Гутман М. О., Обзор геологии Талыша Тр. II конф. геолю Закавказья и Туркмении, Азнефтеиздат, вып. XI—XII. — Баку, 1933.
Якубов Ф. Ф., Геология и нефтеносность Талышского района. Труды геол. совещ. «Азнефть». — Баку, 1947.
Гроссгейм А. А. В горах Талыша. — М.: Изд. Академии Наук СССР, 1960.