Сімо Матавуль

Сімо Матавуль
Народився14 вересня 1852(1852-09-14)
Шибеник
Помер20 лютого 1908(1908-02-20) (55 років)
Белград
ПохованняНовий цвинтар
ПідданствоКоролівство Сербія
Національністьсерб
Діяльністьписьменник
Знання мовсербська[1]
ЧленствоСербська академія наук і мистецтв (20 лютого 1908) і Спілка письменників Сербії
Magnum opusFriar Brne Bakonja: his schooling and tonsured
Конфесіяправослав'я
БатькоСтеван Матавуль
МатиСимеуна Тріва
У шлюбі зМіліца Стефанович Любіца Димович

Сімо Матавуль (Симо Матавуљ, 14 вересня 1852 —20 лютого 1908) — сербський письменник-романіст епохи реалізму.

Життєжпис

Народився 1852 року у родині торговця Стевана Матавулі. Навчався у рідному місті — в початковій школі та гімназії. Деякий час мав намір стати ченцем, тому відравився разом із дядьком до монастиря Крупа. Проте швидко змінив свої настрої. В результаті поступив до Задарського педагогічного коледжу, який закінчив у 1871 році.

Спочатку був вчителем у сербських сільських школах Далмації. У 1874 році влаштувався до Сербської військово-морської академії у м.Херцег-Новий. З 1881 до 1882 року був директором гімназії м. Цетинє (князівство Чорногорія). В цей час також був вчителем спадкоємця чорногорського трону Данила та його брата Мірку.

У 1887 році перебирається до м. Заєчар (Сербія), а 1889 року — до гімназії у Белграді. 1889 року призначається головою прес-бюро Міністерства закордонних справ Сербського королівства. У 1904 році стає членом сербської королівської академії. Помер у Белграді в 1908 році.

Творчість

Перші оповідання та романи Матавуля мали етнографічний характер із романтичними тенденціями («Наші жебраки», 1881; «Ускок», 1892 рік). При цьому містили ідеалізацію дійсності.

Перейшовши на позиції реалізму, Матавуль створив галерею характерів і соціальних типів Хорватського Примор'я, Чорногорії, Белграда. Найзначущішими з доробку письменника є далматинський цикл новел і антиклерикальний роман «Баконія фра Брне» (1892 рік). При цьому орієнтація письменника на усну народну прозу поєднується зі жвавим інтересом до європейської літератури, особливо французької та російської.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела