Спілка письменників Сербії
Спілка письменників Сербії (серб. Удружење књижевника Србије) — творча спілка письменників Сербії. Заснована 26 травня 1905 року в квартирі Сербської літературної спілки. У присутності 21 письменника, під головуванням Мілана Мілічевича прийнято рішення про створення Сербського літературного товариства (серб. Српско књижевничко друштво). Інформаційний бюлетень спілки — Літературна газета (серб. Књижевне новине), заснований у 1948 році[1]. ІсторіяСпілці письменників Сербії передували:
Ці товариства вважаються попередниками Сербського літературного товариства. Після Другої світової війниАсоціація була відновлена після звільнення Белграда на зборах, що відбулися 31 грудня 1944 року. Серед відомих підписантів ініціативи були Ісидора Секулич, Іво Андрич, Йован Попович, Мілан Вукасович, Бранко Лазаревич та інші. Ісидора Секулич була обрана першим післявоєнним президентом, а Оскар Давичо — першим секретарем. Асоціація об'єднувала авторів, які приєдналися до югославських партизанів або підтримували їх, а також тих, хто не співпрацював з окупаційними військами чи місцевими кішлінгами під час окупації Сербії та решти Югославії. На додаток до своєї культурної та соціальної ролі, асоціація почала відігравати помітну роль як письменницька синдикалістська організація. Вона створила дві окремі регіональні секції для Соціалістичної Автономної Області Воєводина та Соціалістичної Автономної Області Косово, друга з яких у 1970 році оголосила про свій намір стати незалежною організацією.[2] Внаслідок підтримки Асоціацією словенських письменників страйку косовських шахтарів у 1989 році, УКС розірвав відносини з Асоціацією словенських письменників.[3] Основні ціліОсновними цілями Спілки письменників Сербії є:
Перша адміністраціяТаємним голосуванням обрали першу раду з п'яти осіб[4]. До її складу увійшли:
ЗасновникиЗасновниками й першими членами Сербського літературного товариства були: Александар Белич, Борівоє Попович, Добросав Ружич, Драгомир Янкович, Драголюб Павлович, Драгутин Ілич, Живоїн Дачич, Йован Скерлич, Луйо Войнович, Любомир Йованович, Мілан Мілічевич, Мілован Глішич, Милорад Митрович, Милорад Павлович, Нікола Вулич, Павле Попович, Петар Одавич, Радоє Доманович, Ріста Одавич, Сімо Матавуль і Станоє Станоєвич[5]. Див. такожПримітки
Посилання |