Сіделко

Лежаче сіделко в голобельно-посторонковому запрягу. Видно черезсіделок, який лежить на ньому і з'єднує вкорочені голоблі.

Стояче сіделко. Видно дуги арчака, одну з полиць та пітник під ними

Сіде́лко, сіде́лка — частина упряжі для коней у вигляді подушки, що підкладається під черезсіделок[1][2] (ремінь, що йде через спину коня від однієї голоблі до другої)[3][4]. Збільшує площу опори черезсіделка, захищаючи від пошкоджень спину коня. Окрім того, воно приймає на себе 15-20 % тяглового зусилля. Функція черезсіделка — переносити вагу голобель і хомута (і частину тягового зусилля) на спину. Як і верхові сідла, сіделко кріпиться до спини коня за допомогою попруги.

Сіделка існують двох типів: пряме чи лежаче і горбате чи стояче (останнє більш поширене). Лежаче використовують для коней з низькою холкою, стояче — для коней з високою холкою, а також для коней середньої і нижчесередньої вгодованості.

Лежаче сіделко складається з основи-подушки, покришки і наскрізного горта — ременя, який проходить через прорізи в покришці й пристібується кінцями до попруги. По боках сіделка розташовано по дерев'яній колодці, до яких металевими пластинами-личинками кріплять металеві дужки. Через дужки проходить черезсіделок. Стояче сіделко складається з арчака — двох вигнутих догори дуг, двох прикріплених під ними по боках широких полиць, на яких кріпляться кільця для двох гортів і дві дужки для черезсіделка, а під арчак кладеться пітник[5].

До сіделка кріпляться вкорочені голоблі при використанні голобельно-посторонкового («англійського») запрягу.

У разі використання цугового запрягу з форейторами для них замість сіделок застосовуються звичайні верхові сідла.

Примітки

1. Сіделко // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Сіделка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Черезсіделок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
4. Черезсідельник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
5. Карлсен Г. Г. Отдельные предметы упряжи // Использование рабочих лошадей в колхозах. — М. : Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1951. (рос.)

Джерела

• Б. М. Гопка, М. П. Хоменко, Н. М. Павленко. Конярство: Підручник для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації. — К. : Вища освіта, 2004. — С. 248. — ISBN 966-8081-19-6.