Сіагрії (лат. Syagrii) — гало-римський рід сенаторів (лат. ordo senatoris) Західної Римської імперії та їх нащадків у германських королівствах раннього середньовіччя. Сім'я (фамілія) (лат. familia) була особливо пов'язана з містом Лугдунум (сучасний Ліон), а їх родинний центр знаходився в області Августодунум, яка приблизно збігається з сучасним муніципалітетом Отен у Франції.
Номен «Сіагрій» перекладається як «дикий кабан». У IV ст. номен також став когноменом для галльської гілки Афраніїв.
Сіагрії у пізній Римській імперії (IV—V ст.)
- Сіагрій, єпископ Верони у др. пол. IV ст.[1]
- Флавій Сіагрій (др. пол. IV ст.) — державний діяч часів пізньої Римської імперії. походив з іберо-римської аристократії, був проконсулом Африки у 379—380 та консулом у 381—382.
Афранії Сіагрії
- Флавій Афраній Сіагрій (др. пол. IV ст. н. е.) — перший відомий представник гілки Афраніїв, полководець, консул Римської імперії у 382 році.
- Егідій Афраній Сіагрій (†464/465) — внук Флавія, полководець, в 455—464/465 magister militum римського війська в Галлії і водночас намісник Суассонської області. З 461 лише формально підкорявся римському імператору.
- Афраній Сіагрій (430—487) — син Егідія, полководець, останній римський намісник у Суассонській області (бл. 465—486), яка після падіння Західної Римської імперії у 476 стала незалежним державним утворенням і яку інколи називають «Королівством Сіагрія».
Нащадки у колишній Галлії (V—VIII ст.)
Інші Сіагрії
Примітки