Сіагрії

Сіагрії (лат. Syagrii) — гало-римський рід сенаторів (лат. ordo senatoris) Західної Римської імперії та їх нащадків у германських королівствах раннього середньовіччя. Сім'я (фамілія) (лат. familia) була особливо пов'язана з містом Лугдунум (сучасний Ліон), а їх родинний центр знаходився в області Августодунум, яка приблизно збігається з сучасним муніципалітетом Отен у Франції.

Номен «Сіагрій» перекладається як «дикий кабан». У IV ст. номен також став когноменом для галльської гілки Афраніїв.

Сіагрії у пізній Римській імперії (IV—V ст.)

• Сіагрій, єпископ Верони у др. пол. IV ст.[1]
• Флавій Сіагрій (др. пол. IV ст.) — державний діяч часів пізньої Римської імперії. походив з іберо-римської аристократії, був проконсулом Африки у 379—380 та консулом у 381—382.

Афранії Сіагрії

• Флавій Афраній Сіагрій (др. пол. IV ст. н. е.) — перший відомий представник гілки Афраніїв, полководець, консул Римської імперії у 382 році.
• Егідій Афраній Сіагрій (†464/465) — внук Флавія, полководець, в 455—464/465 magister militum римського війська в Галлії і водночас намісник Суассонської області. З 461 лише формально підкорявся римському імператору.
• Афраній Сіагрій (430—487) — син Егідія, полководець, останній римський намісник у Суассонській області (бл. 465—486), яка після падіння Західної Римської імперії у 476 стала незалежним державним утворенням і яку інколи називають «Королівством Сіагрія».

Нащадки у колишній Галлії (V—VIII ст.)

• Сіагрія (др. пол. V ст.) — дружина короля Бургундії Латинуса^[en].[2] Можливо, вона була дочкою останнього правителя Суасонської області Афранія Сіагрія.[3]
• єпископ Сіагрій (†523) — обіймав катедру у Буржі в 518—523.[4]
• святий Дезіре Верденський^[en] (480—554) — єпископ у Вердені в 529—554. Його день відзначається 23 серпня. Батько святого Сіагрія з Отену.[4]
• граф Сіагрій (VI ст.) — в 585 році перебував на службі у франкського короля Гунтрамна та був відправлений до Константинополя з дипломатичною місією.[5]
• святий Сіагрій з Отену^[en] (†600) — єпископ у Отені в 560—600. Син святого Дезіре Верденського. Був другим за старшинством єпископом у Франції. Венанцій Фортунат відправляв йому свої вірші. Августин Кентерберійський у його резиденції зупинявся на якийсь час перед своєю місією до Англії.[4]
• свята Сіагрія Ельзаська^[en] (фр. Sigrade d'Alsace) (бл. 603 — †678 або 679) — франко-бургундська графиня, що була ув'язнена в монастирі Нотр-Дам де Суассон^[en] мажордомом Еброїном, який переслідував її сім'ю. Мати святого Варіна^[en] і святого Леодегара^[en].[6][7][8]
• Сіагрія (VIII ст.) — велика землевласниця, в 739 пожертвувала церкві маєтки у восьми округах (лат. pagi).[5]
• абат Сіагрій — згадується у 757 як наставник монастиря в Нантуа.[5]

Інші Сіагрії

• святий Сіагрій з Ніцци^[it] (†787), онук Карла Великого, єпископ Ніцци у 777—787.

Примітки

1. Амвросий Медиоланский. Письма (54–77). Миссионерско-апологестический проект "К истине" (рос.). Процитовано 10 вересня 2023.
2. Syagria Syagrius. MyHeritage.com (англ.). Процитовано 10 вересня 2023.
3. Syagria. GENi.com (англ.). Процитовано 10 вересня 2023.
4. професор історії Люсьєн Мюссе^[fr] (фр. Lucien Musset) (1922—2004) вважав усіх ранньосередньовічних єпископів з ім'ям «Сіагрій», що обіймали катедри у колишній Галлії, нащадками однойменного сенаторського роду
5. Люсьєн Мюссе. Варварские нашествия на Европу: Германский натиск. стр. 42 «Евразия», СП, 2006 г, стр. 154.
6. St Sigrada – Feast Day: August 8 – Saint of the Day. CATHOLIC DAILY READINGS (англ.). Процитовано 10 вересня 2023.
7. St. Sigrada of France. Antiochian orthodox cristian archidiocese (англ.). Процитовано 10 вересня 2023.
8. Saint Sigrade de Verdun. GENi.com (англ.). Процитовано 10 вересня 2023.