СякухатіСякуха́ті, варіант транслітерації шякуха́чі (яп. 【尺八】, しゃくはち) — японський музичний духовий інструмент у вигляді бамбукової флейти. Завезений в Японію з танського Китаю у VIII столітті. Назва інструмента означає «один шяку і вісім сунів» і позначає його стандарту довжину — 54,5 см. Існує понад два десятки різновидів інструмента. Найпоширенішим з них є звичайна сякухаті, що має 5 отворів. Основні школи гри оформилися в XVIII — ХІХ столітті. Найбільшими з них є Кінко, Мьоан і Тодзан. ДіапазонДіапазон сякухаті починається ре першої октави, п'ять отворів на інструменті забезпечують гру у пентатонічному звукоряді. Проте використання специфічних технік, що мають назву кері або мері, сутність яких полягає у зміні кута вдування повітря, дозволяє змінювати висоту звуку в межах одного тону і більше. Крім того виконавець може прикривати отвори лише наполовину або на третину, що також позначається на висоті і забарвленні звуку. Існують і інші різновиди інструменту, наприклад довжиною 2,4 сяку (приблизно 73 см), з діапазоном від ля малої октави. ЖанриТрадиційними для цього інструменту музичними жанрами є:
ТвориСучасні виконавці на шякухачі грають різноманітний репертуар включно з європейською класичною і джазом. Нижче наведено кілька творів популярної музики, в яких використовується звук шякухачі:
Джерела та літератураСякухаті // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.) ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Сякухаті |