Сюаньє

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шенцзу.
Сюаньє
маньчжурська мова ᡝᠯᡥᡝ ᡨᠠᡳᡶᡳᠨ
маньчжурська мова ᠠᠮᠤᠭ᠋ᠤᠯᠠᠩ ᠬᠠᠭᠠᠨ
4-й Імператор Цін
5 лютого 1661 — 20 грудня 1722
Попередник: Фулінь
Наступник: Іньчжень
 
Ім'я при народженні: кит. 玄燁
маньчжурська мова ᡥᡳᠣᠸᠠᠨ ᠶᡝᡳ
Народження: 4 травня 1654(1654-05-04)[1]
Пекін, Династія Цін
Смерть: 20 грудня 1722(1722-12-20)[1] (68 років)
Старий Літній палац, Qinglongqiao Subdistrictd, Хайдянь (район)d, Пекін, Династія Цін
Причина смерті: натуральна віспа
Поховання: Jingling Mausoleum (Qing dynasty)d
Країна: Династія Цін[2]
Рід: Айсін Ґьоро[d]
Батько: Фулінь[3][4]
Мати: Empress Xiaokangzhangd
Шлюб: Empress Xiaochengrend, Empress Xiaozhaorend, Empress Xiaoyirend, Імператриця Сяогунженьd, Imperial Noble Consort Quehuid, Imperial Noble Consort Dun Yid, Honored Imperial Noble Consort Jing Mind, Honored Consort Wenxid, Consort Shunyimid, Consort Chun Yu Qind, Consort Hui, of the Wula Nala cland, Consort Yid, Consort Liangd, Consort Hui, of the Bo'erjijite cland, Q7354586?, Imperial Concubine Xid, Consort Rongd, Consort Dingd і Consort Pingd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Сюаньє́ (кит.: 玄燁, Xuányè; 4 травня 1654(16540504) — 20 грудня 1722) — імператор династії Цін (1661—1722). Представник маньчжурського роду Айсін Ґьоро. Третій син Фуліня, онук Хуан Тайцзі, правнук Нурхаці. Проводив жорстоку централізацію управління. Сприяв розвитку науки та мистецтв, а також частковій вестернізації Китаю. У 1673–1681 роках придушив повстання трьох уділів, що було організоване етнічними китайцями. 1683 року завоював Тайвань. 1689 року остаточно вибив московитів з Приамур'я, яке перейшло династії Цін за Нерчинським договором. 1697 року, в результаті війни з Джунгарським ханством, приєднав Халху. 1720 року здійснив військовий похід до Тибету. Правив найдовше з усіх правителів Китаю — 61 рік. Його доба вважається «золотою добою» династії Цін. Девіз правління — Кансі.

Імена

  • Власне маньчжурською: Айшін-Гьоро Хьован'єй (маньчжурська: ᠠᡳᠰᡳᠨ ᡤᡳᠣᡵᠣ ᡥᡳᠣᠸᠠᠨ ᠶᡝᡳ, Aisin Gioro Hiowanyei)
  • Власне китайською: Айсінь-Цзюело Сюаньє (кит.: 愛新覚羅玄燁, Àixīnjuéluó Xuányè)
  • Посмертне ім'я — Людяний; Імператор Жень (кит.: 仁帝; піньїнь: Réndì) — скорочене.
  • Повне: Людяний імператор, який відповідно до волі Небес поширив удачу; просвітитель і воїн, розумний і проникливий; поміркований і скромний; широкосердий і заможний; покірний батькам і шанобливий; добросовісний і доброчесний; той, хто досяг великих звершень (合天弘運文武睿哲恭倹寛裕孝敬誠信功徳大成仁皇帝, Hetian Hongyun Wenwu Ruizhe Gongjian Kuanyu Xiaojing Chengxin Zhonghe Gongde Dacheng)

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Kanda N. Encyclopædia Britannica
  2. ↑ China Biographical Database
  3. ↑ Spence J. The Search for Modern China — 1 — USA: W. W. Norton & Company, 1991. — P. 49. — ISBN 978-0-393-30780-1
  4. ↑ Immanuel C.Y. Hsü The Rise of Modern China — 6 — USA: OUP, 2000. — P. 29. — 1136 p. — ISBN 978-0-19-512504-7

Джерела

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • Непомнин О.Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сюаньє