Стефан Грабець

Стефан Грабець
Народився14 січня 1912(1912-01-14)
Станиславів, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер25 грудня 1972(1972-12-25) (60 років)
Лодзь, Лодзинське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Похованняцвинтар Долиd
Діяльністьмовознавець
Галузьмовознавство
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Науковий ступіньпрофесор
ЗакладЛодзький університет
ПосадаQ105978025?
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Грабець.

Сте́фан Гра́бець (пол. Stefan Hrabec; 14 січня 1912, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ — 25 грудня 1972, Лодзь) — польський мовознавець.

Біографія

Львівський університет закінчив у 1936 році.

Викладав у 1946—1952 в університеті м. Торуня, з 1954 — професор Лодзького університету.

Праці

Автор праць:

  • з історії польської літературної мови, в яких досліджував вплив на неї української мови:
    • «Скраїнні елементи в мові деяких польських письменників 16 і 17 ст.» (1949),
    • «Про мову Берната з Любліна» (1960) та ін.;
  • з ономастики, зокрема української:
    • «Географічні назви Гуцульщини» (1950);
    • «Карпатські географічні назви» (1959) та ін.

Брав участь у створенні «Словника мови А. Міцкевича» і «Словника польської мови XVI ст.».

Співредактор «Українсько-польського словника» (1957).

У книзі «Нарис історії української мови» (1956) йому належить розділ «Нарис історії української мови з кінця 18 ст. до новіших часів», де йдеться про мову творів Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського та інших українських письменників.

Література