Стенберг Володимир Августович

Стенберг Володимир Августович
рос. Владимир Августович Стенберг Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження23 березня (4 квітня) 1899[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Російська імперія[2][3]
Смерть1 травня 1982(1982-05-01)[4] Редагувати інформацію у Вікіданих (83 роки)
 Москва, СРСР[2][3]
Країна СРСР[5][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
 Швеція[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняРосійський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьскульптор, фотограф, графік, художник, рисувальник, сценограф
Брати, сестриСтенберг Георгій Августович[3] Редагувати інформацію у Вікіданих і Lidiya Stenbergd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіCarl Stenbergd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїТейт Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стенберг.

Володимир Августович Стенберг (рос. Владимир Августович Стенберг; нар. 4 квітня 1899, Москва — пом. 1 травня 1982, Москва) — російський радянський графік, сценограф, плакатист; член Об'єднання молодих художників (ОБМОХУ) у 1919—1923 роках, Лівого фронту мистецтва (ЛЕФу) у 1923—1925 роках, представник конструктивізму. Брат художника Георгія Стенберга.

Біографія

Народився 23 березня [4 квітня] 1899(18990404) року в місті Москві. У 1912—1917 роках навчався в Строгановському художньо-промисловому училищі на відділеннях карбування, розпису по емалі і фарфору, театрально-декораційного мистецтва у Володимира Єгорова, Павла Кузнєцова, Олександра Янова. У 1917—1920 роках продовжив навчання в перших державних вільних майстернях на відділенні монументального живопису, скульптури, архітектури, графіки у Георгія Якулова[7].

У 1921—1924 роках працював у Інституті художньої культури; у 1922—1931 роках виступав в якості художника-постановника в Камерному театрі Таїрова; з 1924 року — у «Радкіно», працював над кіноплакатами. У 1928—1962 роках — головний художник-оформлювач Красної площі до святкових урочистостей (спільно з братом); у 1928—1932 роках — головний художник Дніпробуду; у 1928—1933 роках — головний художник Центрального парку культури та відпочинку імені М. Горького. У 1930—1933 роках викладав в Московському архітектурно-будівельному інституті, доцент кафедри рисунка. Після смерті брата у 1933 році продовжив працювати Головним художником Красної і Радянської площ, Головним художником Мосради. В 1941 році працював головним художником Музею В. В. Маяковського в Москві. У 1949—1952 роках — головний художник «Мосміськоформлення»[7].

Помер у Москві 1 травня 1982 року.

Творчість

У 1915 році виконав декорації для вистав в кіноательє Одександра Ханжонкова, в Київському театрі оперети. В 1916 році працював над оформленням театральних вистав у Москві. У 1918—1921 роках займався оформленням театральних вистав, святковим оформленням міста, оформленням виставок, робив афіші, квітоконструкціі, індустріальні моделі. У 1920 році виконував агітаційні плакати для фронту. У 1923 році брав участь в оформленні павільйонів Всеросійської сільськогосподарської і кустарно-промислової виставки в Москві. У 1941—1945 роках створював плакати для фронту. Після війни робив діорами[7].

Працюючи в «Радкіно» разом з братом створив біля 300 плакатів до радянських і зарубіжних кінофільмів. Свої роботи брати підписували «2-СТЕНБЕРГ-2»[8]. Серед робіт кіноплакати до фільмів:

Плакат до фільму «Арсенал».
  • «Броненосець Потьомкін» (1925);
  • «Очі кохання» (1925);
  • «Без п'яти п'ять» (1925);
  • «Справа Блеро» (1925);
  • «Стальний капітан» (1925);
  • «Робін Гуд» (1925);
  • «Прекрасна Нівернеза» (1925);
  • «Карін-Інгмарова дочка» (1925);
  • «Кумир публіки» (1925);
  • «Провінціал» (1925);
  • «Два претендента» (1925);
  • «Дитя ринку» (1925);
  • «Шоста частина світу» (1926, у співавторстві з Олександром Наумовим);
  • «Процес про три мілліона» (1926);
  • «Дівчина із провінції» (1926);
  • «Катастрофа» (1926);
  • «За законом» (1926, у співавторстві з Яковом Руклевським);
  • «Кабінет воскових фігур» (1926);
  • «Відрізані від світу» (1926);
  • «Пригоди підкидька» (1926);
  • «Чашка чаю» (1926);
  • «Нініш» (1927);
  • «Княжна Мері» (1927, у співавторстві з Яковом Руклевським);
  • «Мілорд Мак Грю» (1927);
  • «Крізь полум'я» (1927);
  • «Хід конем» (1927);
  • «Папашин синок» (1927);
  • «Кафе Фанконі» (1927);
  • «Спритні ділки» (1927);
  • «Плітка» (1928);
  • «Шлюб на парі» (1928);
  • «Зло світу (нетерпимість)» (1928);
  • «Поліцейський» (1928);
  • «Олівець Мосполіграф» (1928);
  • «Проданий апетит» (1928);
  • «Одинадцятий» (1928);
  • «Цемент» (1928);
  • «Спортивна лихорадка» (1928);
  • «Джиммі Хіггінс» (1929);
  • «Привід, який не повертається» (1929);
  • «Людина з кіноапаратом» (1929);
  • «Арсенал» (1929);
  • «Навесні» (1929);
  • «Генерал» (1929);
  • «Уламок імперії» (1929);
  • «Земля» (1930);
  • «Опіум» (1930);
  • «Товариш дирижабль» (1931);
  • «Броненосець Потьомкін» (1935, у співавторстві з Лідією Стенберг).

Крім кіноплакатів в другій половині 1920-х брати створили невелику кількість плакатів і в інших жанрах реклами: видавничі, політичні («Опіум», 1930; «Товариш дирижабль», 1931), театральні та циркові[8].

В 1930-х роках Володимир створив агітаційні плакати:

  • «Будьмо гідними синами і дочками нашої великої партії Леніна — Сталіна» (1935);
  • «Весь радянський народ буде голосувати за подальше зміцнення наших доблесних Червоної Армії і Військово-Морського Флоту!» (1938);
  • «Хай живе всесоюзна комуністична партія / Більшовиків / — передовий загін трудящих СРСР!» (1938)[8].

Разом з братом втілював в графіку проєкти таких архітекторів, як брати Весніни, Микола Ладовський, Микола Коллі і Аркадій Мордвинов[8].

Брати разом виставлялися в колі художників-авангардистів з 1919 року; брали участь у:

Відзнаки

Примітки

  1. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ а б RKDartists
  3. ↑ а б в г д Зведений список імен діячів мистецтва
  4. ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  5. ↑ а б https://web.archive.org/web/20220530131300/http://su.diva-portal.org/smash/get/diva2:802209/FULLTEXT01.pdf
  6. ↑ https://web.archive.org/web/20220526151725/https://www.yumpu.com/sv/document/read/20092181/august-stenberg-och-hans-varldsberomda-soner-i-moskva
  7. ↑ а б в г Рекламафільм. [Архівовано 4 листопада 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  8. ↑ а б в г д Трамвай мистецтв. [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

Література