У фауні Європи відомо понад 40 видів богомолів (за різними оцінками від 35[1] до 41[2]), яких відносять до 8 родин та 17 родів. Найпоширенішим видом є богомол звичайний, найбагатшою родиною є Amelidae, а родом — Ameles. Видовий склад богомолів небагатий, у помірній зоні трапляється переважно богомол звичайний, більшим є різноманіття на узбережжі Середземного моря та його островів. 8 видів зустрічаються лише на Канарських островах (причому 7 — їхні ендеміки), без них число видів ледве перевищує 30.
Низка видів є рідкісними, занесеними до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи або до природоохоронних переліків окремих країн. Вимерлими вважаються види Pseudoyersinia brevipennis та Ameles fasciipennis. Багато видів родини Amelidae поширені локально та знаходяться під загрозою через господарську діяльність людини.
Фауна богомолів Європи вивчена достатньо добре, у XXI столітті описаний лише один вид Ameles paradecolor, тому відкриття нових видів для науки в регіоні малоймовірне. Проте для низки родів, зокрема Ameles, Pseudoyersinia, Rivetina, можливі коливання кількості видів через перегляд таксономічних відносин між популяціями. Також через потепління клімату змінюються ареали видів, відбувається розселення європейських богомолів до неохоплених ними раніше територій, а також вселення нових видів з Північної Африки та Азії.
У 2010-х роках фіксується розширення ареалу богомола звичайного на північ, рух деревного богомола закавказького на північ та захід до континентальної України, Балканського та Апеннінського півостровів, Ameles spallanzania збільшує свій ареал на півночі Італії, також відмічені окремі особини в Німеччині[3]. Спостерігається поява богомолів роду Miomantis на Піренейському півострові та розселення Sphodromantis viridis по країнах Середземномор'я[3]. У 2020 році було повідомлено про виявлення східноазійського H. patellifera на півдні Франції принаймні з 2013 року[4], а також на півночі Італії[5]. Одиничні знахідки богомолів Statilia maculata зі Східної Азії фіксувалися на чорноморському узбережжі Краснодарського краю Росії у 2013-2019 роках, а станом на 2020 рік вид утворив стабільні популяції в регіоні[6].
Список богомолів, знайдених у Європі
Систематику богомолів подано за версіями Отте (2020) та Шварца й Руа (2019). Статус у Червоному списку МСОП наведено за його офіційним сайтом[7].
Богомоли є теплолюбними комахами, які не переживають дуже холодні зими. Вони відсутні в таких країнах Північної Європи:
Велика Британія
Ірландія
Ісландія
Нідерланди
Норвегія
Данія
Швеція
Фінляндія
У Великій Британії відомий лише викопний вид богомолів Protohierodula crabbi[9]
Країни, де відомий лише Mantis religiosa
У країнах, територія яких знаходиться північніше за 45° північної широти зустрічається в основному богомол звичайний. У науковій літературі середини XX сторіччя північною межею поширення цього виду називалися 50-51° північної широти, проте на початку XXI століття цей вид виявлений і в більш північних країнах, зокрема в Білорусі, Литві, Латвії, Естонії, у північних регіонах Німеччини, Польщі та Росії.
Іспанія є найбагатшою країною за кількістю видів богомолів у Європі. Фауна країни налічує 24 види богомолів: 14 на Піренейському півострові[19], 7 ендемічних на Канарських островах, 1 спільний з материковою Іспанією та 2 спільних з південним Середземномор'ям канарські види.[1][20][21]
Фауна Греції налічує приблизно 10 видів. У північно-західній частині країни перетинаються ареали двох видів богомолів роду Ameles, визначення яких утруднено, тому різні джерела описують знахідки як Ameles decolor чи Ameles heldreichi, а наявність обох видів має бути додатково досліджена[27]. Також неясний статус видів роду Rivetina — Rivetina baetica та Rivetina balcanica, оскільки низка дослідників не визнає останній окремим видом[28]. На початку XXI століття відбувається розширення ареалів Sphodromantis viridis та Hierodula trancaucasica, які заселяють все більші частини країни[3].
У фауні Європейської частини Росії відомо 10 видів, тоді як у всій Росії представлено 12 видів богомолів. Види Severinia turcomaniae і Rivetina nana розширюють свій ареал з Казахстану до гирла Волги, а богомол звичайний поширюється на північ країни[29][2] Вид Statilia maculata є вселенцем зі Східної Азії[6]
Фауна Франції налічує 9 видів богомолів.[30][20] Майже по всій країні поширений богомол звичайний, а інші види трапляються переважно на півдні країни та на острові Корсика. Вид Pseudoyersinia brevipennis є ендеміком Франції та вважається вимерли, оскільки його знахідок не було з середини XX століття.
Фауна налічує 7 видів богомолів. Утім, територія країни вивчена недостатньо й можливе виявлення додаткових видів, присутніх у сусідніх країнах[39][40].
В Україні виявлено 7 видів богомолів. Богомол звичайний поширений майже по всій країні, окрім високогір'їв Карпат, більшість інших видів наявні лише в південних областях. Деревний богомол закавказький розширює свій ареал на північ з початку XXI століття[41]. 4 види богомолів внесено до Червоної книги України.
Надійно встановлена присутність 7 видів богомолів у країні. Фауна Хорватії вивчена недостатньо детально, низка літературних джерел має неточні посилання на знахідки. Також через перетин ареалів двох видів роду Ameles на території Хорватії окремі екземпляри могли бути визначені помилково[42]. Попередні згадки Empusa pennata та Bolivaria brachyptera вважаються помилковими[43].
У фауні Північної Македонії представлено 4[48] або 5[42] видів. Непевність пов'язана з близькими видами Ameles decolor та Ameles heldreichi, які важко відрізнити один від одного.
На Мальті наявні 3 підтверджені види богомолів[51][52] (хоча в літературі називають і 4[53][54], і 6[52] видів). Усі види, окрім богомола звичайного, перебувають під загрозою зникнення на островах.
3 види, причому богомол звичайний був занесений до Червоної книги Молдови 2001-го року видання, а Bolivaria brachyptera та Ameles decolor — до видання 2015 року[55].
↑ абMarabuto, Eduardo; Rodrigues, Ivo; Henriques, Sérgio (2014). Sphodromantis viridis (Forskal, 1775): New for Portugal and new records of the rare and small mantids Apteromantis aptera (Fuente, 1894) and Perlamantis allibertii Guérin-Méneville, 1843 in the country (Mantodea: Mantidae and Amorphoscelidae). Biodiversity Data Journal. 2: e1037. doi:10.3897/BDJ.2.e1037. ISSN1314-2828.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ абShcherbakov, E. O.; Savitsky, V. Yu. (2015). New data on the fauna, taxonomy and ecology of praying mantises (Dictyoptera, Mantodea) from Russia. Entomological Review. 95 (2): 181—199. doi:10.1134/S0013873815020049. ISSN0013-8738.(англ.)(рос.)
↑Moulin, Nicolas (2020). When Citizen Science highlights alien invasive species in France: the case of Indochina mantis, Hierodula patellifera (Insecta, Mantodea, Mantidae). Biodiversity Data Journal. 8. doi:10.3897/BDJ.8.e46989. ISSN1314-2828.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
↑Battiston, Roberto; Amerini, Rachele; Di Pietro, William; Guariento, Luis Alessandro; Bolognin, Luca; Moretto, Enzo (2020). A new alien mantis in Italy: is the Indochina mantis Hierodula patellifera chasing the train for Europe?. Biodiversity Data Journal. 8. doi:10.3897/BDJ.8.e50779. ISSN1314-2828.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
↑ абShcherbakov, Evgeny; Govorov, Valeriy (2020). Statilia maculata (Thunberg, 1784) – the first invasive praying mantis (Mantodea, Mantidae) in the fauna of Russia. Annales de la Société entomologique de France (N.S.). 56 (3): 189—202. doi:10.1080/00379271.2020.1785941. ISSN0037-9271.(англ.)
↑Stolyarov, M. V. (2009). A preying mantis species (Mantidae) new for the fauna of Russia. Entomological Review. 89 (2): 189—190. doi:10.1134/S0013873809020092. ISSN0013-8738.(рос.)
↑ROSS, A. (2019). The Blattodea (cockroaches), Mantodea (praying mantises) and Dermaptera (earwigs) of the Insect Limestone (late Eocene), Isle of Wight, including the first record of Mantodea from the UK. Earth and Environmental Science Transactions of the Royal Society of Edinburgh, 110(3-4), 301-311. doi:10.1017/S1755691018000440
↑ абZieliński, D.; Schwarz, C. J.; Ehrmann, R. (2018). Evaluation of the expansion of Mantis religiosa (L.) in Poland based on a questionnaire survey. Animal Biodiversity and Conservation. 41 (2): 275—280. doi:10.32800/abc.2018.41.0275. ISSN1578-665X.(англ.)
↑Marabuto, Eduardo (2014). The Afrotropical Miomantis caffra Saussure 1871 and M. paykullii Stal 1871: first records of alien mantid species in Portugal and Europe, with an updated checklist of Mantodea in Portugal (Insecta: Mantodea). Biodiversity Data Journal. 2: e4117. doi:10.3897/BDJ.2.e4117. ISSN1314-2828.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑Sánchez-Vialas, Alberto; Rodríguez-Flores, Paula C.; García-París, Mario (2015). Confirmation of reproductive success of Rivetina baetica (Rambur, 1838) (Mantodea), a thermophilous species, in continental areas of Central Spain. Graellsia. 71 (2): e035. doi:10.3989/graellsia.2015.v71.145. ISSN1989-953X.(англ.)(ісп.)
↑Stolyarov, M. V. (2009). A preying mantis species (Mantidae) new for the fauna of Russia. Entomological Review. 89 (2): 189—190. doi:10.1134/S0013873809020092. ISSN0013-8738.
↑Çiplak, Battal; Demirsoy, Ali; Ciplak, Battal (1997). Mantodea (Insecta) Fauna of Malatya Vicinity (Turkey) and Some Remarks on the Mantises of Anatolia. Journal of Orthoptera Research (6): 105. doi:10.2307/3503542. ISSN1082-6467.
↑Popov, Alexi (2007). Fauna and Zoogeography of the Orthopterid Insects (Embioptera, Dermaptera, Mantodea, Blattodea, Isoptera, and Orthoptera) in Bulgaria. 82: 233—296. doi:10.1007/978-1-4020-5781-6_8.(англ.)
↑Cazacu, Alexandru (2019). First record of Iris oratoria (Dictyoptera: Mantodea: Tarachodidae) in Romania. Travaux du Muséum National d’Histoire Naturelle “Grigore Antipa”. 62 (1): 27—30. doi:10.3897/travaux.62.e38596. ISSN2247-0735.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
↑Battiston, Roberto; di Pietro, William; Amerini, Rachele; Sciberras, Arnold (2020). The praying mantids (Insecta: Mantodea) as indicators for biodiversity and environmental conservation: a case study from the Maltese and Balearic archipelagos. Biodiversity. 21 (3): 142—149. doi:10.1080/14888386.2020.1848623. ISSN1488-8386.
↑ абCassar, Thomas (2020). The praying mantises of the Maltese Islands: distribution and ecology (Mantodea). Fragmenta Entomologica. 52 (2): 341—348. doi:10.4081/fe.2020.462. ISSN2284-4880.
↑Baccetti, Baccio (1973). Notulae Orthopterologicae. XXX. Gli Ortotteroidei dell'Arcipelago Maltese. Biogeographia – The Journal of Integrative Biogeography. 3. doi:10.21426/B63110033. ISSN1594-7629.