У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вергара.
Софі́я Маргари́та Верга́ра Верга́ра[6][7] (ісп.Sofía Margarita Vergara Vergara, МФА: [soˈfi.aβerˈɣaɾa], нар. 10 липня 1972)[8][9] — колумбійська й американська акторка і модель, п'ятиразова номінантка на премію "Еммі".
У 2012, 2013, і 2016 роках вона вважалася найбільш високо оплачуваною акторкою в Сполучених Штатах[10]. За підсумками 2019 року входить до десятки найбільш високооплачуваних акторів рейтингу Forbes;[11] її заробіток склав $40 млн (71-ше місце в загальному рейтингу знаменитостей).[12]
Народилася в католицькій родині[14] у місті Барранкілья.[15] Мати, Маргарита Вергара де Вергара, була хатньою господаркою, а батько, Хуліо Енріке Вергара Робайо займався м'ясним тваринництвом[16][17][18]. Дитяче прізвисько Софії було «Тоті» — так її звали п'ятеро братів і сестер разом з численними кузенами[19]. Первісно Вергара вступила до стоматологічного факультету Національного університету Колумбії, але залишила його за два семестри до випуску, вирішивши присвятити себе модельному бізнесу[16][20]. Після смерті старшого брата Рафаеля, вона переїздить до Маямі[15][16][19][21]. Кузина Софії Сандра теж стала телеакторкою у США.[22][23]
Кар'єра
Вергара на церемонії вручення премії American Music Awards у 2009 роціВергара в лютому 2011
Розповідають, що до неї прямо на пляжі підійшов один фотограф і запропонував знятися. Незабаром надійшли пропозиції від модельного бізнесу й телебачення[24][25]. Вергара спочатку «насторожено поставилась до пропозиції знятися у рекламі — допоки не отримала особистого дозволу своїх вчителів-католиків»[26]. Отже, у віці 17 років вона уперше з'явилася на екрані — у рекламному ролику Pepsi, що транслювався у Латинській Америці[27].
Потім вона починає навчання у Творчій Школі-Студії Акторської Майстерності (Creative Workshops School of Acting), де свого часу вчилася і Глорія Естефан[28].
У 2011 Вергарі запропонована головна роль у The Paperboy — драмі режисера Лі Деніелса. Після того, як зйомки були відкладені на тиждень і стало неможливим суміщати графіки зйомок з роботою у третьому сезоні «Американської сімейки», вона відмовилася від участі у фільмі[29].
У липні 2011 вона закінчує зйомки у «Трьох телепнях»братів Фареллі. Роль Лідії Гартер, яку вона виконала в фільмі, стала її першою значною роллю в кіно. Софія говорить про це: «Я граю злосливу жінку, що намагається спрямувати Трьох Телепнів на вбивство свого чоловіка з метою заволодіти його грошима»[30].
У квітні 2012 Вергара з'являється у Vida con Toty — вебсеріалі на YouTube, зробленому її сином Маноло[31]. У 2012 році вона стала найбільш високо оплачуваною співпрацівницею американського телебачення, отримуюючи 19 млн дол. на рік, що повідомлялося у списку, оприлюдненому на Forbes.com 18 липня[32][33]. Журнал People назвав її одною з 50 найвродливіших людей, Hollywood Reporter і Billboard — одною з найбільш впливових латиноамериканок у Голлівуді[34].
Чотири рази вона номінувалася на премію «Еммі» в номінації «Провідна жіноча роль другого плану в комедійному серіалі» за роль у ситкомі «Американська сімейка» — у 2010, 2011, 2012 і 2013 роках[38].
У 2011 році Вергара стає «обличчям» американського косметичного бренду CoverGirl, і уперше з'являється у каталозі у січні 2012[34]. У квітні 2011 вона з'являється у рекламному ролику Diet Pepsi — разом з Девідом Бекхемом[39]. Поява другого ролику Diet Pepsi з Вергарою належить до січня 2012
[40].
У 2011 повідомлялося, що Вергара розробляє власну лінію одягу для мережі Kmart, призначену для «футбольних мам».
[41]. Вона також знімається у кількох рекламних роликах для компаній Xfinity (входить у Comcast) і State Farm[42].
Вергара у культурному центрі Paley Center for Media під час заходу, присвяченого «Американській сімейці», 2015 р.
Одружилася у 18-річному віці з Джо Гонсалесом (Joe Gonzalez), з яким познайомилася під час навчання в університеті[15]. У вересні 1992 р. у них народився син Маноло (Manolo)[43]. Подружжя розлучилися у 1993.[15].
У квітні 2011 року Хуліо Вергара, молодший брат Софії, був заарештований і в травні висланий зі Сполучених Штатів до Колумбії. Відомо, що він страждав від наркозалежності і вже мав проблеми із законом[46][47]. В інтерв'ю журналу Parade Софія Вергара зізналася: «Бачити, як хтось поволі помирає понад 10 років — це найстрашніша кара. Зараз він наче інша людина»[48].
10 липня 2012 було оголошено, що Вергара заручилася зі своїм другом Ніколасом Лоубом (Nicholas M. Loeb)[49][50][51], проте, 23 травня 2014 Софія повідомила про розрив заручин[52].
Вергара — натуральна блондинка, але на прохання режисерів вона іноді мусить перефарбовуватися на брюнетку для того, щоб зробити свій образ більш схожим на зовнішність типової латиноамериканки[57][58].
Судове переслідування
1 травня 2015 року повідомлялося, що Вергара і її колишній наречений Ніколас Лоуб сперечалися стосовно долі двох ембріонів[59] , отриманих для них у результаті штучного запліднення і збережених шляхом кріоконсервації в одній з клінік Каліфорнії.
[59][60]. У грудні 2016 в однім з судів штату Луїзіана позов «про право на життя» висунули проти Вергари одразу три позивачі: обидва ембріони (яких назвали «Емма» і «Ізабелла») та їхній «повірений» Джеймс Шарбонне (James Charbonnet)[60][61]. Метою позову було зберегти життя ембріонам і уможливити появлення з них дітей — за допомогою сурогатної матері, а також добитися для них право на спадок від генетичної матері[60][61]. Хоча у контракті між Вергарою і Лоубом, котрий вони підписали перед штучним заплідненням, зазначалося, що жодна сторона не має права розпоряджатися ембріонами без згоди другої, позов старався анулювати цей пункт[61].
Фільмографія
Вергара на церемонії вручення премії «Золотий глобус» у 2013 році
↑Подвійне написання «Вергара» пояснюється тим, що й батько й мати мали однакові прізвища. Подвійне найменування прізвищами обох батьків звичайне в іспаномовних країнах
↑Написання «Верґара» менш точне, ніж «Вергара», оскільки іспанський звук [ɣ] ближчий до [ɦ] («г»), ніж до [ɡ] («ґ»)
↑Finn, Natalie (8 серпня 2011). Modern Family Drama. Modern Family Drama: Is Maxim Hottie Sandra Vergara Pretending to Be Sofia's Sister?. E online. Процитовано 8 жовтня 2012.
