Софора
Софо́ра (Sophóra) — рід рослин родини бобові (Fabaceae), включає понад 62[1] виду невеликих дерев і кущів. ПоширенняВиди цього роду ростуть в Південно-Східній Європі, Південній Азії, в Австралії, на островах Тихого океану і на сході Південної Америки. У Новій Зеландії ростуть ряд видів софори, що об'єднані під спільною назвою «Kowhai»[2]. Це вісім видів:
із котрих вид Sophora microphylla Sophora microphylla розповсюджена більше всього. Sophora toromiro Sophora toromiro насамперед був широко розповсюдженим деревом у лісах на сході острова Пасхи. Дерево активно вирубалося на острові до XVIII століття і після цього стало вимираючим видом. Зараз дерево повторно розповсюджується на острові в ході наукового проекту, що частково супроводжується Королівськими ботанічними садами в К'ю і ботанічним садом Гьотеборга, де стали розмножувати рослини із 1960 року із екземплярів, зібранних Туром Хейердалом. Sophora macrocarpa Sophora macrocarpa — невелике дерево, розповсюджене в чилійському ісп. Matorral, в центральному Чилі. У колишньому СРСР рід софора представлено 3 трав'янистими видами, що ростуть на півдні Західного Сибіру, Середньої Азії і в Східному Сибіру, а також на території Монголії і Китаю. Це софора лисохвосна, софора жовтувата і софора товстоплідна. Усі вони є злісними бур'янами і розповсюджуються з неймовірною швидкістю, освоюючи все нові території. На Алтай вони можуть проникати, як із боку Казахстану, так і з Монголії і Китаю. Усі три види відносяться до отруйних рослин і містять алкалоїди от 2,5 до 3 %, головний із них — пахікарпін. Софори — шкідливі і небезпечні бур'яни. Борошно із зерна, засміченого насінням софори, стає отрутою (Землинский, 1958). ТаксономіяРід раніше був більш поширеним, включав багато інших видів, що включені тепер в інші роди, такі як Styphnolobium Styphnolobium (див. Софора японська), що відрізняється недостатньою азотфіксацією бактерій на коренях і CaliaCalia. Рід Styphnolobium має галактоманнани як резервні полісахариди, на відміну від роду Софора (Sophora), що містить арабино-галактани, і роду Calia, що містить амілоїди. Деякі види із вказанням оселища:
ФілогенезХімічний складУ рослинах цього роду знаходиться маакіаїн — флавоноїд із групи птерокарпанів, що має фунгіцидні якості[10]. Значення і застосуванняУ медициніУ медицині використовуються листя, квіткові бруньки (бутони), плоди і насіння. Листя містить алкалоїд цитизін[11][12][13][14]. Бутони і плоди містять рутин (8—30 %), кверцетин, софорафлавонолозид, софорикозид, софорабіозид, D-маакіаїн глікозид, DL-маакиан[15]. Насіння містять жирні олії, лінолеву кислоту. Примітки
Література
Посилання
|