Сосурім

Сосурім
кор. 소수림왕 Редагувати інформацію у Вікіданих
17-й Тхеван Когурьо
371 — 384
Попередник: Когугвон
Наступник: Когугян
 
Народження: 4 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 384 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Когурьо Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: буддизм Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Когугвон Редагувати інформацію у Вікіданих

Сосурім (кор. 소수림, 小獸林, Sosurim, Sosurim; пом. 384) — корейський ван, сімнадцятий правитель держави Когурьо періоду Трьох держав.

Біографія

Був сином і спадкоємцем (від 355 року) вана Когугвона[1]. За життя батька допомагав йому в управлінні країною та зміцненні центральної влади.

Зійшов на трон 371 року після вбивства його батька під час штурму Пхеньянського замку правителем Пекче, ваном Кинчхого[2].

Сосурім зміцнив центральну владу, створив державні релігійні структури для подолання суперечок між кланами. Посилення централізації влади відбувалось на тлі примирення з Пекче[3]. 372 року до Когурьо прибули буддійські ченці з Ранньої Цінь, для яких ван збудував храми[4][5]. За цілковитої підтримки королівської родини в столиці було збудовано перший в корейських державах буддійський монастир Хонґук[6].

372 рік став ключовим не лише для буддизму в Кореї, але й для конфуціанства й даосизму. Зокрема Сосурім створив конфуціанські школи для навчання дітей дворян. 373 року ван видав кодекс законів, що стимулювало розвиток кодифікації кримінального та звичаєвого права.

374, 375 та 376 року Сосурім вдавався до атак на Пекче, а 378 року Когурьо зазнало нападу з боку киданів[7]. Помер Сосурім 384 року, після чого престол зайняв його молодший брат Когугян[8].

Примітки

  1. ↑ King Gogukwon. KBS Radio. KBS. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 9 травня 2020. [Архівовано 2017-08-16 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Yoon, Nae-hyun; Lee, Hyun-hee; Park, Sung-soo (2005). New history of Korea. Paju: Jimoondang. с. 150. ISBN 9788988095850.
  3. ↑ Middleton, John (2015). World Monarchies and Dynasties. Routledge. с. 505. ISBN 9781317451587.
  4. ↑ Grayson, James H. (2013). Korea - A Religious History. Hoboken: Taylor and Francis. с. 25. ISBN 9781136869259. Процитовано 9 травня 2020.
  5. ↑ Kang, Jae-eun (2006). The land of scholars : two thousand years of Korean Confucianism (вид. 1st American). Paramus (N.J.): Homa & Sekey books. с. 37—38. ISBN 9781931907309. Процитовано 9 травня 2020.
  6. ↑ Reat, Noble Ross (1994). Buddhism : a history. Fremont, Calif.: Jain Pub. с. 167—169. ISBN 9780875730028. Процитовано 9 травня 2020.
  7. ↑ Palais, James B.; Ebrey, Patricia Buckley; Walthall, Anne (2006). Pre-modern East Asia: to 1800 : a cultural, social, and political history. Boston: Houghton Mifflin. с. 123. ISBN 9780618133864.
  8. ↑ Kim, Hoon (9 травня 2020). Of tombs and posthumous names. Korea Joongang Daily. Процитовано 1 лютого 2016.