Сором'язливість

Сором'язли́вість — стан психіки і обумовлена ним поведінка людини, що характеризується такими поведінковими рисами як нерішучість, боязкість, напруженість, скутість та дискомфорт через невпевненість у собі або відсутність здібностей та навичок ефективних соціальних комунікацій чи страх наслідків її дії під час розмови чи іншої справи[1].

Погляд сором'язливої дитини
Частина серії статей про
Емоції
Емоції

Походження

Першопричина сором'язливості пояснюється досить варіативно. Вчені вважають, що вони виявили генетичні дані, що підтверджують гіпотезу про те, що сором'язливість, принаймні частково, є генетично обумовленою. Проте, є також докази, які свідчать про те, що середовище, в якому виховується людина також може спричиняти сором'язливість. До числа таких факторів належить жорстоке поводження з дітьми, психоемоційне насильство, наприклад, насмішки і т.ін. Сором'язливість може виникнути після того, як людина пережила гостру фізичну реакцію тривоги. За інших обставин сором'язливість як модель поведінки виникає спочатку, а вже потім формуються фізичні симптоми тривоги. Сором'язливість відрізняється від соціальної тривожності, яка є більш широким, часто пов'язаним з депресією психологічним станом.

Етіологія стану

Існують різні теорії походження сором'язливості.

В ательє, сором'язлива модель (Ганс Зацка)

Теорія Філіпа Зімбардо

Жан-Жак Руссо, характеризуючи людську природу, сказав такі слова:

Людина від своєї природи є боязкою

Для терапевта і дослідника Філіпа Зімбардо це стан дискомфорту, зумовлений очікуванням можливих негативних наслідків від спілкування з іншими людьми. Зімбардо виділяє поняття «сором'язлива публіка» і «сором'язлива особистість». Він стверджує, що «сором'язлива публіка» адаптовується до соціального життя і бере в ньому участь. Натомість «сором'язлива особистість» має чималі проблеми у спілкуванні з іншими індивідами. Одній людині вдається адаптуватися і контролювати дискомфорт, а іншій — ні[2]. Поведінкова тенденція проявляється в тому, що сором'язлива людина боїться переоцінити власні сили і здібності, дуже переймається тим, що про її дії (слова, вчинки) подумають чи скажуть інші люди. Це, в свою чергу, лавиноподібно посилює хвилювання і спричиняє ще більшу невпевненість.

Теорія Ренні Ягосеського

На думку венесуельського письменника, поведінкового консультанта та експерта у галузі прикладної психології, Ренні Ягосеського, сором'язливість можна трактувати як вроджену схильність до соціальної інтроверсії, або як набуту психофізичну реакцію різної інтенсивності, пов'язану з очікуванням негативної соціальної оцінки оточуючих. Сором'язливість проявляється когнітивними, афективними та поведінковими змінами, що пов'язані з такими характеристиками людської поведінки, як тривожність, дискомфорт, стрес і схильність до хаотичних міжособистісних контактів. За певних обставини сором'язливість може супроводжуватися психосоматичними змінами.

Теорія Даніеля Гоулмана

Американський письменник, психолог і науковий журналіст Даніель Гоулман у свої книзі «Емоційний інтелект» визначає сором'язливість як можливий продукт дуже особливого вродженого розташування нейронів у префронтальних долях мозку, що генерує певну зміну чутливості у 15 % суб'єктів з цією нейронною конфігурацією. Однак він стверджує, що більшість аспектів, пов'язаних зі сором'язливістю, мають набутий характер і є результатом суспільних комунікативних контактів і взаємодій людей.

Неврологічна теорія

В рамках неврологічної концепції, сором'язливість розцінюють як явище, що може виникнути і підтримуватися змінами мозку, які закріплюють повторювану модель відповідної поведінки. Це свідчить про те, що думки, емоції та звички «переналаштовують» ділянки нашого мозку і неврологічно обумовлюють нашу майбутню поведінку. Одним з найпоширеніших проявів сором'язливості є боязнь публічно виступати перед групами, відома, як «страх сцени».

Гендерні аспекти сором'язливості

Як показали дослідження, проведені фахівцями Каліфорнійського університету, дівчатка більш сором'язливі, ніж хлопчики. Якщо дівчатка — перші діти в сім'ї, то вони більш сором'язливі, ніж ті, що є вже другою, третьою і т.д дитиною за віком. У хлопчиків-первістків сором'язливість, порівняно з молодшими братами, проявлялася більшою мірою лише до семирічного віку. В наступні роки зв'язок сором'язливості і черговості народження в сім'ї не проявлявся, а до 14 років сором'язливість у хлопчиків зазвичай пропадала. В дослідженнях брали участь 252 дитини, а за їх розвитком слідкували від народження (1928 рік) і аж до зрілості[3].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Робость // Толковый словарь русского языка / под ред. Д. Н. Ушакова.
  2. ↑ Linipa, Carol. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 26 березня 2019. [Архівовано 2016-10-19 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Филип Зимбардо. Как побороть застенчивость = SHYNESS What It Is, What To Do About It. — М.: Альпина Паблишер, 2013. — С.89

Джерела

  • Филип Зимбардо. Как побороть застенчивость = SHYNESS What It Is, What To Do About It. — М.: Альпина Паблишер, 2013. — 308 с. — ISBN 978-5-9614-4421-6.
  • Crozier, W. R. (2001). Understanding Shyness: psychological perspectives. Basingstoke: Palgrave. ISBN 978-0-333-77371-0.
  • Keillor, Garrison (1986). «Shy rights: why not pretty soon?». Happy to be Here. London: Faber. pp. 209—216. ISBN 978-0571146963.
  • Moran, Joe (2016). Shrinking Violets: a field guide to shyness. London: Profile. ISBN 978-1-78125-263-5.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сором'язливість