|
Сорокін Михайло Іванович
Михайло Іванович Сорокін (1 червня 1922, село Нікольське Нижньогородської губернії, тепер Гагінського району Нижньогородської області, Російська Федерація — 22 лютого 2005, місто Москва) — радянський військовий діяч, командувач військ Ленінградського військового округу, заступник міністра оборони СРСР — головний інспектор міністерства оборони СРСР, генерал армії (2.11.1981). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 10-го скликання. ЖиттєписНародився в селянській родині. Закінчив середню школу. У Червоній армії з вересня 1941 року. Закінчив Горьковську школу радіоспеціалістів. Учасник німецько-радянської війни з січня 1942 року. Служив начальником радіостанції в 5-му кавалерійському корпусі. У бою 30 липня 1942 року на Сіверському Дінці був поранений. Після лікування направлений на короткострокові стрілецько-тактичні курси командного складу «Постріл». Після закінчення курсів у лютому 1943 року призначений командиром роти 330-го стрілецького полку 176-ї (129-ї гвардійської) стрілецької дивізії на Північно-Кавказькому, 1-му Українському фронтах. З 1944 по 1945 рік — командир батальйону 330-го гвардійського стрілецького полку 129-ї гвардійської стрілецької дивізії. Під час Львівсько-Сандомирської наступальної операції влітку 1944 року батальйон Михайла Сорокіна першим увірвався в міста Ходорів та Дрогобич. Весною 1945 року Сорокіна призначили заступником командира 330-го гвардійського стрілецького полку 129-ї гвардійської стрілецької дивізії. З серпня 1945 року командував окремим навчальним батальйоном. З 1946 по 1949 рік навчався у Військовій академії імені Фрунзе. З 1949 року — командир окремого навчального батальйону 106-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії в Тулі. З грудня 1950 року — командир 331-го гвардійського парашутно-десантного полку 105-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії в Костромі. З 1955 року — заступник командира дивізії. З січня 1957 року — командир 98-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, що базувалася на Далекому Сході. З вересня 1962 по червень 1964 року — слухач Військової академії Генерального штабу Збройних сил СРСР. З червня 1964 року — заступник командувача повітряно-десантних військ із бойової підготовка, з січня 1966 року — 1-й заступник командувача повітряно-десантних військ СРСР. З грудня 1969 року — 1-й заступник командувача Південної групи військ на території Угорщини. З 19 серпня 1972 року — командувач 2-ї гвардійської танкової армії Групи радянських військ у Німеччині. З серпня 1974 по жовтень 1976 року — 1-й заступник командувач військ Далекосхідного військового округу. У жовтні 1976 — жовтні 1981 року — командувач військ Ленінградського військового округу. З 30 жовтня 1981 по 19 січня 1984 року — головний радянський військовий радник в Афганістані. З 1983 року — 1-й заступник начальника Військової академії Генерального штабу Збройних сил СРСР. У вересні 1984 — червні 1987 року — 1-й заступник головнокомандувача військ Західного напрямку. 11 червня 1987 — 1990 року — заступник міністра оборони СРСР — головний інспектор міністерства оборони СРСР. У 1990—1992 роках — інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. З січня 1992 року — у відставці в місті Москві. Помер 22 лютого 2005 року. Похований на Троєкуровському цвинтарі в Москві. Військові звання
Нагороди
ПриміткиДжерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||
