|
Сорго звичайне
Сорго звичайне[1][2], турецьке просо[1], дурра[3], сірак, або майло (араб. durra — «перлина») — вид трав'янистих однорічних рослин роду сорго родини злакових. ОписЩільне суцвіття — волоть, направлена вверх. АреалСорго походить з Африки й широко розповсюджене там, а також в Америці, Азії та Європі в більш сухих, теплих і помірних кліматичних регіонах як кормова трава.[4] Теплолюбна і морозостійка рослина невибаглива до ґрунту, але уникає перезволоження і холодних ґрунтів. Ідеальними є глибокі (піщані) суглинисті ґрунти. Вираженій посухостійкості сорго сприяє його здатність переривати ріст під час посухи та відновлювати його пізніше. Культивування_p._p._sl32.jpg)  Провідними виробниками сорго у 2022 році були Нігерія (12 %), Судан (9 %), США (8 %) і Мексика (8 %).[5] Його також успішно вирощують в Європі. Найважливішим виробником за площею посівів є Франція, за нею йдуть Італія, Іспанія та деякі південно-східні європейські країни з посівними площами в кілька тисяч гектарів.[6] Сорго росте в широкому діапазоні температур, на великих висотах і токсичних ґрунтах, і може відновити ріст після деякої посухи. Оптимальний діапазон температур росту становить 12-34 °C, а вегетаційний період триває приблизно 115—140 днів.[7] Може рости на широкому діапазоні ґрунтів, від важких глинистих до піщаних, з толерантністю до рН від 5,0 до 8,5.[8] Вимагає орного поля, яке залишалося під паром щонайменше два роки або де в попередньому році відбулася сівозміна з бобовими культурами.[9] Диверсифікована 2- або 4-річна сівозміна може підвищити врожайність сорго, додатково роблячи його більш стійким до несприятливих умов зростання.[10] З точки зору потреб у поживних речовинах, сорго можна порівняти з іншими зерновими культурами за кількістю азоту, фосфору і калію, необхідних для росту.[11] Сорго має п'ять особливостей, які роблять його однією з найбільш посухостійких сільськогосподарських культур:
Труднощі вирощуванняУспішна боротьба з бур'янами є великою проблемою при вирощуванні сорго через його повільний ріст молодих рослин. Контроль можна здійснювати механічно, але робити це потрібно з обережністю, оскільки сорго має тонку і неглибоку кореневу систему Збирання та обробка врожаюУ країнах, що розвиваються, урожай збирають переважно вручну. Волоть, що містить зерна, зрізають зі стебла, коли досягається відповідний вміст вологи 16-20 %. Зрілість насіння можна визначити за появою чорної плями на місці з'єднання між насіниною та рослиною.[7] Обмолот можна проводити як вручну, так і механізовано. Перед зберіганням насіння необхідно довести його вологість до 10 %, оскільки вища вологість сприяє розвитку плісняви, а також проростанню насіння.[12] ВикористанняВирощують як харчову й технічну культуру переважно в Африці, Азії, в Південній Європі та Північній Америці. Зерно переробляють на крупу, борошно, зелень — на корм худобі, солому використовують як паливо. Харчові продукти Зерно сорго, як і кукурудзяне, багате на вуглеводи та бідне на білки.[13] Воно містить 70-75 % крохмалю, 12-13 % білка і 3,5 % жиру. Склад незамінних амінокислот у білку сорго зазвичай не збалансований: частка двох найцінніших амінокислот, лізину і метіоніну, у ньому варіює відповідно від 1,81 % до 2,49 % і від 1,22 % до 1,97 %.[14] У зерні містяться також кальцій і невеликі кількості заліза, ніацину та вітаміну B1. При цьому зерно не містить клейковини (глютену).[15] Поживність 1 кілограма зерна становить приблизно 1,3 кормової одиниці (1 кг силосу — 0,24 кормової одиниці).[14] У країнах, де сорго використовується в їжу, його зерно перемелюють на борошно, яке потім йде на виготовлення каш, коржів і пирогів. Борошно сорго в необробленому вигляді вирізняє сильний специфічний смак, який може бути пом'якшений при обробці.[15] В Індії, де його зазвичай називають джварі, джовар, джола або джондхалаа, сорго є одним з основних джерел харчування в Раджастані, Пенджабі, Хар'яні, Уттар-Прадеше та у штатах на плато Декан у штатах Махараштра, Карнатака і Телангана. З цього зерна готують індійський хліб, який називається бхакрі, джовар роті або джолада роті. У Тунісі, де його зазвичай називають дро, традиційну кремову страву готують із мелених зерен сорго, молока та цукру. Ця страва є основним продуктом сніданку в зимові місяці. У Центральній Америці з сорго іноді готують коржі. Хоча кукурудза є кращим зерном для приготування коржів, сорго широко використовується і добре прийняте в Гондурасі. Для приготування коржів краще біле сорго. Сорго використовується також при виробництві харчової олії, крохмалю і цукру. У США і Південній Африці з цукрового сорго виробляють солодкий сироп.[15] Алкогольний напійУ Китаї сорго відоме як гаолян (кит.: 高粱), його ферментують і переганяють для виробництва однієї з форм спиртних напоїв — байцзю, найвідомішим з яких є Маотай (або Мутаї). На Тайвані, на острові Цзіньмень, із простого сорго перетворюють сорго на лікер. У кількох країнах Африки, включно із Зімбабве, Бурунді, Малі, Буркіна-Фасо, Ганою та Нігерією, сорго як червоного, так і білого сортів використовується для приготування традиційного непрозорого пива. Червоне сорго надає пиву рожево-коричневого кольору. Біологічний етанолВ Австралії, Південній Америці та Сполучених Штатах зерно сорго використовується на зростаючій кількості заводів з виробництва етанолу. Стебла цукрового сорго використовуються для виробництва біопалива шляхом віджимання соку і потім його ферментації в етанол. Інші застосуванняСорго — універсальна кормова культура, у тваринництві використовують зерно, силос, зелену масу, сіно і сінаж.[14] У США і Південній Африці в корм худобі йдуть стебла цукрового сорго. Стебла використовуються також як будівельний матеріал.[15] Солома йде на виготовлення плетених виробів, віників і паперу.[14] Культивування в УкраїніКоли почали вирощувати сорго в Україні достеменно не відомо. Вважається, що приблизно у XVIII сторіччі сорго звичайне почало з'являтися на теренах України під назвою «турецьке просо». У 50-ті роки ХІХ століття форма сорго звичайного — сорго цукрове почала широко використовуватися для виробництва цукру. У XXI столітті сорго звичайне вирощують в Україні на кормові, технічні й продовольчі цілі[16]. Виробництво у світі
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
