|
Соня Кошкіна
Со́ня Ко́шкіна (справжнє ім'я — Ксенія Микитівна Василенко; нар.8 липня 1985, Київ, УРСР[2][3]) — українська журналістка, співвласниця й шеф-редакторка інтернет-видання «Лівий берег», телеведуча. Авторка книжки «Майдан. Нерассказанная история» (2015).[4] Лесбійка. ЖиттєписНародилась у 1985 році. Батько — Василенко Микита Кімович — викладач КНУ. 1998—2002 — навчалася в Школі юного журналіста «Юн-прес» при Київському палаці дітей та юнацтва. Після закінчення два роки там само викладала.[5] З 2008 року викладає в київському інституті Горшеніна. 2003—2005 — кореспондент газети «День»[5]. У вересні 2005 року почала працювати в інтернет-виданні «Обозреватель». Саме тоді, за пропозицією шеф-редактора сайту Олега Медведєва взяла псевдонім.[3] 2007 — закінчила Інститут журналістики КНУ. Незадоволена отриманою освітою, вступила до аспірантури Одеської юридичної академії на спеціальність «Філософія права»[3][5]. У червні 2009 року, залишивши «Обозреватель», стала шеф-редактором і співвласником інтернет-видання «Лівий берег»[5][6][7]. У травні 2012 року захистила в КНУ ім. Шевченка дисертацію «Інтернет-видання як чинник формування демократичної та політичної культури», отримавши ступінь кандидата політичних наук[8]. Однак у жовтні Шевченківський райсуд за позовом заступника декана філософського факультету КНУ з наукової роботи Сергія Руденка скасував присвоєння ступеня у зв'язку з плагіатом[9][10]. Кошкіна заявила про цькування з боку співробітника президентської адміністрації Андрія Портнова[11]. Однак, в травні 2015 року Вищий адміністративний суд скасував це рішення. Наразі, всі обвинувачення знято. 2013-го вступила до Університету «Тор Вергата» у Римі, де навчалася політичним наукам у професора Массімо Розатті. Після його смерті 2014-го, продовжила курс. З червня 2015 по серпень 2017 року - ведуча програми «Лівий берег» на телеканалі «24». Текстові версії ефірів також публікувалися LB.ua у форматі спецтеми та окремої рубрики «Постскриптум». У липні 2018 року запустила авторську програму KishkiNa, що виходить на YouTube у форматі інтерв'ю.[12] Була парафіянкою УПЦ (МП). У 2018 р. перейшла до ПЦУ. В жовтні 2019 повторно захистила дисертацію з соціальних наук. Викладає в Інституті журналістики, спеціалізація — «інтерв’ю».[13] 23 травня 2019 року Соня народила доньку, яку назвали Естер[14]. Після початку повномасштабного вторгнення вирішила емігрувати в більш комфортніші краї[15]. ПсевдонімЯк пояснює сама Ксенія[3]:
Журналістська діяльністьМайданПід час Євромайдану підтримувала протестувальників. У лютому 2015 року опублікувала книгу «Майдан. Нерозказана історія». У книзі Ксенія виклала власне бачення планування і розгону студентських протестів, а також ключових подій Майдану. Зокрема, хто влаштував бійню на Банковій 1 грудня і спробу розгону Майдану 10 грудня, хто доставив з Росії в Україну «гуманітарний вантаж» (13 тисяч гранат), який застосовували проти Майдану, який наказ отримали снайпери, хто розстрілював героїв Небесної сотні, якими були останні години Віктора Януковича як президента[16] і хто допомагав йому втекти. Було реалізовано 24 тисячі примірників.[17] Публікація листування Ландіка18 листопада 2011 року видання «Лівий берег» опублікувало фото, на якому народний депутат Володимир Ландік веде СМС-листування про долю свого сина, який на той момент перебував під судом за звинуваченням у побитті дівчини[18], після чого той звернувся до прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу проти Соні Кошкіної «за недотримання таємниці листування інтернет-виданням LB.ua»[19]. Проте, прокуратура приступила до розгляду заяви тільки через вісім місяців, у зв'язку з чим Соня Кошкіна заявила, що «Ландік — лише нагода, формальний привід наїхати на нас»[20]. 29 червня 2012 року Соня Кошкіна заявила, що не повертатиметься до Україниа де вона до того була?, доки «не з'явиться і не буде оприлюднена офіційна відмова в порушенні кримінальної справи за епізодом з Ландіком» і вона не отримає інших гарантій, та сказала, що не виключає, що попросить політичного притулку в одній з європейських країн[21]. 4 липня 2012 року на LB.ua було опубліковано відкритий лист Соні Кошкіної від імені Володимира Ландіка[22], на який була її відповідь із вибаченнями на адресу Ландіка[23]. Наступного дня, Ландік звернувся до прокуратури з проханням припинити кримінальне переслідування журналістів LB.ua за його зверненням[24]. Незважаючи на це, 18 липня прокуратура порушила кримінальну справу за фактом вчинення злочину («порушення таємниці листування чи іншої кореспонденції державного діяча»)[25]. Того ж дня, видання «Лівий берег» закрило доступ до свого вмісту й оприлюднило на головній сторінці сайту фотографії посадовців, яких вважало відповідальними за порушення справи: глави Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, першого заступника генерального прокурора Рената Кузьміна, першого віце-прем'єр-міністра Валерія Хорошковського і радника президента Андрія Портнова — з підписом: «Спитайте в них, де LB.ua»[26]. При цьому, Льовочкін та Хорошковський засудили порушення справи[27][28]. Прес-служба президента Януковича випустила повідомлення про те, що президент висловив своє занепокоєння та доручив перевірити законність відкриття справи[29]. США закликали владу України припинити переслідування за цією справою і забезпечити плюралізм і незалежність ЗМІ[30][31]. Погрози
Нагороди
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
