|
Сонні Роллінз
Теодо́р Во́лтер «Со́нні» Ро́ллінз (англ. Theodore Walter "Sonny" Rollins відомий також під прізвиськами «Newk»[comment 1][8], «Колос» (англ. Colossus і «Дядечко Дон» (англ. Uncle Don — американський джазовий музикант, саксофоніст, композитор, лідер гурту. Нерідко називається одним з найважливіших і впливовіших музикантів в історії джазу[9]. Гра Сонні Роллінза відрізняється багатим, насиченим тоном, емоційною глибиною виконання і вигадливим поєднанням мелодії, гармонії і ритму[10]. БіографіяСонні Роллінз народився в 1930 році в Гарлемі, в сім'ї вихідців з Віргінських островів. Почав освоювати музичні інструменти з ксилофона. Після раннього знайомства з творчістю Фетса Уоллера і Луї Армстронга, і особливо під впливом Луї Джоржано в 13 років почав вивчати альт-саксофон[11]. Після закінчення середньої школи, вчився у Вищій школі Бенджаміна Франкліна, впродовж навчання грав на тенор-саксофоні у джаз-бенді з саксофоністом Джекі Маклін, піаністом Кенні Дрю і барабанщиком Артом Тейлором. Вперше записався в 1949 році зі співаком Бабс Гонсалезом, тромбоністом Джей Джей Джонсоном, трубачем Майлзом Девісом і піаністом Бадом Пауеллом. Ця робота поклала початок стилю джазової музики хард-боп. У той час Сонні Роллінз перебував під впливом Чарлі Паркера і незабаром його помітив піаніст Телоніус Монк, який взяв під крило молодого саксофоніста і став його духовним наставником. На початку 1950-ті роки молодий музикант мав уже дуже тверду репутацію завдяки роботам з Майлзом Девісом, Телоніус Монк, а також з Modern Jazz Quartet . Але справжній прорив стався в 1954 році, коли Сонні Роллінз з квінтетом Майлза Девіса записав свої найвідоміші композиції, що стали джазовими стандартами : «Oleo», «Airegin» і «Doxy». Він ненадовго приєднався до квінтету, але незабаром його залишив через проблеми з наркотиками. Ще в 1950 році Сонні Роллінз був засуджений до трьох років позбавлення волі за озброєне пограбування. Відбувши в ув'язненні 10 місяців був умовно-достроково звільнений. 1952 року порушив умови звільнення, будучи затриманим з героїном. 1955 року був змушений пройти курс лікування від залежності в тоді ще єдиному центрі в США в Лексінгтоні, причому добровільно брав участь в перших дослідах лікування залежності метадоном . Після курсу лікування в 1955 році переїхав до Чикаго. В кінці року приєднався до квінтету Кліффорда Брауна — Макса Роуча, записавши з ним два альбоми. Після смерті Брауна в 1956 році, Сонні Роллінз продовжив роботу з Роучем, і записав кілька власних альбомів. Його широко відомий альбом Saxophone Colossus, після якого саксофоніст отримав ще одне прізвисько, був записаний 22 червня 1956 року разом з піаністом Томмі Фленегеном, басистом Дугом Воткінсом і Максом Роучем на барабанах. На альбомі містилася найвідоміша композиція Роллінза «St. Thomas», а також композиція «Strode Rode» і «Moritat»(версія Mack the Knife) У 1957 році Сонні Роллінз випустив кілька альбомів у складі тріо саксофон — контрабас — ударні, без фортепіано, що було в новинку для того часу. У подальшій своїй кар'єрі Сонні Роллінз час від часу продовжував записуватися в складі такого тріо, де нерідко під час соло ударних або контрабаса, Сонні Роллінз грав на саксофоні ритм-секцію. Також, в 1957 році вийшов перший альбом в лінійці альбомів Сонні Роллінза, де він грав один, без будь-якого акомпанементу. У 1959 році музикант відійшов від активної діяльності. Як він пояснює сам:
Гра на мосту Сонні Роллінза послужила в 1990 році прототипом епізоду Moaning Lisa в мультсеріалі Сімпсони, де Ліза зустріла джазмена Мерфі Криваві Десни, що грає на мосту.  В кінці 1961 року Сонні Роллінз повернувся в музику, підписав контракт з RCA і в 1962 році разом з гітаристом Джимом Халлом, барабанщиком Беном Райлі і басистом Бобом Креншоу, записав один зі своїх найвідоміших і найпродаваніших альбомів The Bridge. Після цього альбому музикант випустив ряд різностильових, як студійних, так і концертних записів: так, альбом What's New оснований на латинській музиці, Our Man in Jazz став авангардним, Now's the Time — це збірник зіграних музикантом джазових стандартів, і інші. 1966 року Сонні Роллінз написав саундтрек до фільму Елфі, який отримав Оскар за кращу музику до фільму і вийшов потім окремою платівкою. 1970 року Сонні Роллінз знову пішов у відпустку. Захопившись східними релігіями, він подорожував по Японії, деякий час провів у монастирі в Індії (де захопився йогою і щодня відтоді приділяв їй увагу) і повернувся на сцену лише в 1972 році. З цього часу і аж до 2011 року Сонні Роллінз записав безліч альбомів у різних стилях. Повернувшись з другої відпустки, він захопився такими напрямками, як ритм-н-блюз, фанк і поп, випустивши кілька альбомів з використанням електронних інструментів. 1981 року записався (хоча і без згадки на альбомі) в трьох піснях групи The Rolling Stones на альбомі Tattoo You. 1986 року про Сонні Роллінз був знятий документальний фільм Saxophone Colossus. Сонні Роллінз — триразовий володар премії «Греммі»: за кращий джазовий альбом 2000 року This Is What I Do (2001), за краще інструментальне джазове соло 2005 року Without a Song: The 9/11 Concert (2006)[comment 2], і премії за життєві досягнення (2004) З 2006 року є власником власної звукозаписної компанії Doxy Records, на якій і записав свій перший з 2000 року студійний альбом. З 2011 року знову знаходиться у відпустці, обіцяючи випустити новий альбом в 2015 році. З 2010 року є членом Американської академії наук і мистецтв.[12] З 1965 року був одружений; його дружина Люсіль була одночасно і його бізнес-партнером з позицій організації концертів, записів і т. ін. Сонні Роллінз овдовів в 2004 році. Живе в Джермантауні, штат Нью-Йорк. Характеритика«Він ніколи не створює враження, що його імпровізація — це результат механічного або математичного процесу, що базується на поєднанні акордів, натомість слідує своєму мелодичному натхненню протягом імпровізації. У п'єсі «Freedom Suite» він грає різноманітні теми до тих пір, поки до слухача не доходить — спочатку повільно, а потім швидше —, що вони взаємопов'язані. Така увага до мелодійної структурі імпровізації, як і до гармонійної, зробила Роллінза одним з найзнаменитіших джазових імпровізаторів»[13] . Харукі Муракамі включив Сонні Роллінза в другу книгу Джазових портретів, сказавши: «Є кілька причин, за якими мене приваблює Сонні Роллінз. Одна — це дивовижна відкритість при виконанні стандартних, звичайних на перший погляд речей, що робить його неповторним. Непомітно увійшовши в лоно мелодії, Роллінз спершу не поспішаючи розкриває її вміст і лише потім перекроює на свій лад, як би заводячи пружину заново. Залишаючи недоторканою зовнішню структуру, він вдається до текстових перестановок всередині композиції. Я не перестаю захоплюватися непередбачуваністю Роллінза». ДискографіяЯк солістСтудійні альбоми
Концертні записи
Як запрошений музикант
Нагороди
Коментарі
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
