Соната для фортепіано № 13 (Бетховен)

Соната для фортепіано № 13

Композитор	Людвіг ван Бетховен
Створено	1801^[1]
Видано	1802^[1]
Тональність	мі-бемоль мажор
Інструментування	фортепіано



Соната для фортепіано № 13 у Вікісховищі

Початок сонати № 13

Соната для фортепіано № 13 мі-бемоль мажор, op. 27 № 1 «Quasi una fantasia», Л. ван Бетховена написана в 1800-1801 роках і була видана одночасно з відомою «Місячною сонатою» op. 27 № 2.

Складається з 4-х частин:

Andante — Allegro — Andante
Allegro molto e vivace
Adagio con espressione
Allegro vivace

Примітки

↑ ^а ^б Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.40026
d:Track:Q30532476 d:Track:Q217595

Посилання

Piano Sonata No. 13: Ноти на сайті International Music Score Library Project.

п о р Фортепіанні сонати Людвіга ван Бетховена
Ранні сонати	№ 1 фа мінор, op. 2/1 № 2 ля мажор, op. 2/2 № 3 до мажор, op. 2/3 № 4 мі-бемоль мажор, op. 7 № 5 до мінор, op. 10/1 № 6 фа мажор, op. 10/2 № 7 ре мажор, ор. 10/3 № 8 до мінор («Патетична»), op. 13 № 9 мі мажор, op. 14/1 № 10 соль мажор, op. 14/2 № 11 сі-бемоль мажор, op. 22 № 12 ля-бемоль мажор, op. 26 № 13 мі-бемоль мажор, op. 27/1 № 14 до-дієз мінор («Місячна»), op. 27/2 № 15 ре мажор («Пасторальна»), op. 28 № 16 соль мажор, op. 31/1 № 17 ре мінор, op. 31/2 № 18 мі-бемоль мажор, op. 31/3
Сонати середнього періоду творчості	№ 19 соль мінор, op. 49/1 № 20 соль мажор, op. 49/2 № 21 до мажор, op. 53 № 22 фа мажор, op. 54 № 23 фа мінор («Апасіоната»), op. 57 № 24 фа-дієз мажор, op. 78 № 25 соль мажор, op. 79 № 26 мі-бемоль мажор («Прощальна»), op. 81a № 27 мі мінор, op. 90
Пізні сонати	№ 28 ля мажор, op. 101 № 29 сі-бемоль мажор («Хаммерклавір»), op. 106 № 30 мі мажор, op. 109 № 31 ля-бемоль мажор, op. 110 № 32 до мінор, op. 111

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	AllMusic · International Music Score Library Project · MusicBrainz
Нормативний контроль	BNF: 139081877 · Freebase: /m/0b6jmv · GND: 300016662