uk %D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B9%D0%BE%D0%B2 %D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD %D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Соловйов Євген Степанович
Соловйов Євген Степанович
Народження	29 грудня 1910 ; Харків, Російська імперія
Смерть	12 листопада 1972 (61 рік)
	Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	СРСР
Навчання	Харківський художній інститут (1936)
Діяльність	графік
Вчитель	Касіян Василь Ілліч , Фрадкін Мойсей Залманович і Григор'єв Сергій Олексійович
Працівник	Харківський художній музей
Член	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
У шлюбі з	Джолос Любов Іванівна
Діти	Соловйов Євген Євгенович
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Соловйов.

Євген Степанович Соловйов (нар. 29 грудня 1910, Харків — пом. 12 листопада 1972, Харків) — український радянський графік; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1950 року. Чоловік художниці Любові Джолос, батько художника Євгена Соловйова.

Біографія

Народився 29 грудня 1910 року в місті Харкові (нині Україна). 1931 року закінчив художній робфак. Упродовж 1931—1936 років навчався у Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Василь Касіян, Мойсей Фрадкін, Сергій Григор'єв.

Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1944 року.

Як художник-ілюстратор працював з видавництвами України та Румунії. Протягом 1952—1959 років очолював Харківський державний музей образотворчого мистецтва.

Жив у Харкові, в будинку на вулиці Культури, № 12, квартира 21. Помер в Харкові 12 листопада 1972 року. Похований в Харкові на Алеї поховань почесних громадян міста на Міському кладовищі № 2.

Творчість

Працює в галузі плаката, станкової і книжкової графіки. Серед робіт:

плакати
- «За позику віддяка» (1950, у співавторстві з Любов'ю Джолос);
- «Допоможемо» (1951, у співавторстві з Любов'ю Джолос);
ілюстрації до книг
- «Веселі малюнки» Наталі Забіли (Харків, 1951);
- «Коли ще звірі говорили» Івана Франка (Київ, 1956; у співавторстві з Любов'ю Джолос);
серії:
- «Його величність робітничий клас» (1960—1961, ліногравюра);
- «За мотивами росйських і українських казок» (1960—1970, літографія, лінографвюра, акварель);
- «Катерина» (1961—1964, ліногравюра; за мотивами поеми «Катерина» Тараса Шевченка);
- «Лисиця-злодійка» (1966);
- «Хлопчиш-Кибальчиш» (1967, ліногравюра; за мотивами повісті «Військова таємниця» Аркадія Гайдара);

Брав участь у республіканських виставках з 1949 року, всесоюзних — з 1951 року, зарубіжних — з 1963 року. Персональні виставки відбулися у Таллінні, Тарту у 1976 році.

Тиражні плакати художника зберігаються в Російській державній бібліотеці у Москві, Ярославському художньому музеї, приватних колекціях^[1].