Соловейко білохвостий

? Соловейко білохвостий
Самець білохвостого соловейка (підвид C. p. pectoralis, Деградун, Індія) Самиця білохвостого соловейка (Пакистан)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Мухоловкові (Muscicapidae) Рід: Calliope Вид: Соловейко білохвостий
Біноміальна назва
Calliope pectoralis Gould, 1837[2][3]
Ареал виду     Ареал гніздування біловусого соловейка     Ареал гніздування білохвостого соловейка     Зимування
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Luscinia pectoralis Erithacus pectoralis
Посилання
Вікісховище: Calliope pectoralis Віківиди: Calliope pectoralis МСОП: 103768539 NCBI: 1874026

Солове́йко білохвостий[4] (Calliope pectoralis) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Гімалаях і горах Центральної Азії.

Опис

Самець білохвостого соловейка (підвид C. p. ballioni, Казахстан)

Самець білохвостого соловейка (Пакистан)

Довжина птаха становить 12-14 см. У самців верхня частина тіла темно-сірувато-коричнева, лоб і "брови" над очима у них білі. Крила коричнюваті, хвіст чорнуватий, стернові пера біля основи і на кінці білі. Горло і груди чорні, на підборідді і центральній частині горла червона пляма. Пера на грудях мають вузькі сірі краї. Живіт і гузка білі. Самиці мають більш тьмяне забарвлення, верхня частина тіла у них бурувато-сіра, "брови" менш чіткі, нижня частина тіла чорнувата. Центральна частина горла білувата, у східних популяцій під дзьобом білі "вуса"[5].

Самці підвиду C. p. ballioni є блідішими, ніж самці номінативного підвиду. У самців підвиду C. p. confusa верхня частина тіла більш чорна, лоб білий. Візерунок обличчя у них більш схожий на візерунок обличчя червоногорлого соловейка — над очима тонкі білі "брови". що не поєднуються на лобі, а на щоках помітні білі "вуса"[6][7][8].

Підвиди

Виділяють три підвиди:[9]

• C. p. ballioni (Severtsov, 1873) — гори в Центральній Азії і на північному заході Афганістану (Тянь-Шань, Памір);
• C. p. pectoralis Gould, 1837 — Гімалаї (від північного Пакистану до Непалу);
• C. p. confusa (Hartert, EJO, 1910) — східні Гімалаї (східний Непал, Сіккім, Бутан, Ассам).

Біловусий соловейко раніше вважався підвидом білохвостого соловейка, однак був визнаний окремим видом[10].

Поширення і екологія

Білохвості соловейки гніздяться в горах Китаю, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Узбекистану, Афганістану, Пакистану, Індії, Непалу і Бутану. Взимку вони мігрують на південь[11][12]. Білохвості соловейки живуть у високогірних чагарникових заростях і на високогірних луках. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 2600 до 4800 м над рівнем моря. Живляться дрібними комахами. зокрема жуками і мурахами, влітку часто гусінню, іноді також павуками та іншими безхребетними. В Центральній Азії гніздяться з травня по липень, на решті ареалу з травня по серпень. Гніздяться в чагарниках. Гніздо кулеподібне з бічним входом, однак іноді може мати також відкриту чашеподібну форму. В кладці від 4 до 6 синьо-зелених яєць, поцяткованих іржастими плямками. Насиджують переважно самиці, за пташенятами доглядають і самиці, і самці. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 16 днів після вилуплення[13][14].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Calliope pectoralis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 листопада 2022
2. Mayr, Ernst; Paynter, Raymond A. Jr. (1964). Check-list of Birds of the World. Volume 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 44.
3. Gould, John (1837). Icones avium, or figures and descriptions of new and interesting species of birds from various parts of the globe. Т. Part 1. Plate 4, text.
4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
5. Ali S, Ripley SD (1997). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Т. 8 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 225—229.
6. Hartert, E (1910). Die Vogel der palaearktischen Fauna. Band 1. Berlin: Verlag von R. Friedlaender und Sohn. с. 739—740.
7. Baker, ECS (1924). Fauna of British India. Birds. Volume 2 (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 92—95.
8. Prjevalsky, N (1877). The birds of Mongolia, the Tangut Country and the Solitudes of Northern Tibet. У Rowley, George Dawson (ред.). Ornithological Miscellany. Volume. London: Trubner and Co. с. 138—204.
9. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 листопада 2022.
10. Liu, Y.; Chen, G.; Huang, Q.; Jia, C.; Carey, G.; Leader, P.; Li, Y.; Zou, F.; Yang, X.; Olsson, U.; Alström, P. (2016). Species delimitation of the white-tailed rubythroat Calliope pectoralis complex (Aves, Turdidae) using an integrative taxonomic approach. Avian Biology. 47 (6): 899—910. doi:10.1111/jav.01015.
11. Prasad, Anand (2006). Himalayan (White-tailed) Rubythroat Luscinia pectoralis at Londa, Karnataka, a deletion (PDF). Indian Birds. 2 (1): 12. Архів оригіналу (PDF) за 5 квітня 2012. Процитовано 30 листопада 2011. [Архівовано 2012-04-05 у Wayback Machine.]
12. Oates, Eugene W. (1890). Fauna of British India. Birds. Volume 2. London: Taylor and Francis. с. 103—104.
13. Badyaev, AV; CK Ghalambor (2001). Evolution of life histories along elevation gradients: Trade-off between parental care and fecundity (PDF). Ecology. 82 (10): 2948—2960. doi:10.1890/0012-9658(2001)082[2948:EOLHAE]2.0.CO;2. Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2018. Процитовано 11 листопада 2022. [Архівовано 2018-12-22 у Wayback Machine.]
14. Gavrilov EI, Kovshar AF (1970). Breeding biology of the Himalayan Rubythroat, Erithacus pectoralis (Gould) in the Tien Shan. Journal of the Bombay Natural History Society. 67 (1): 14—25.

Посилання

• Birds of Kazakhstan