Соколовський Олексій Никанорович
Олексі́й Соколо́вський (* 1 (13) березня 1884 — †1959) — аґроґрунтознавець, дійсний член АН УРСР (з 1929), кол. Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (з 1926, її перший президент), Всесоюзної академії сільськогосподарських наук (з 1935) і кол. Укр. Академії С.-Г. Наук (з 1956). БіографіяРодом з с. Великої Бурімки (тепер Черкаської області) з священичої родини. 1908 закінчив Київський університет, 1910 — Московський сільськогосподарський інститут, з 1911 працював, у лабораторіях російських ґрунтознавців і аґрохіміків Дмитра Прянишникова і Василя Вільямса; з 1922 — професор Московського Межевого Інституту, з 1924 — Харківського сільсько-господарського інституту (з 1944 його директор); одночасно з 1924 очолював катедру ґрунтознавства, з 1945 — лабораторію ґрунтознавства АН УРСР, з 1956 — директор створеного на її базі науково-дослідного інституту Ґрунтознавства (тепер Український науково-дослідний Інститут ґрунтознавства і аґрохімії ім. О. Соколовського). У середині 1930-х pp. був заарештований і перебував на засланні. Праці Соколовського (понад 140) присвячені вивченню фізично-хімічних властивостей ґрунту, впливу обмінних катіонів на механічні й водні властивості ґрунту, окультурення підзолистих і солонцюватих ґрунтів, ролі кальцію у збагаченні ґрунтів на гумус і фіксації в ґрунті мінеральних кольоїдів та гумусу тощо. Соколовський створив новий напрям у вивченні кольоїдів ґрунту, зробив цінний вклад у розвиток теорії про ґрунтовий кольоїдний комплекс, умови структуроутворення й аґрономічне значення структури ґрунту тощо. Він є основоположником кольоїдно-хімічної технології ґрунтів, запропонував методу осолонцювання ґрунту для боротьби з фільтрацією води у зрошувальних каналах, ставках тощо. Соколовський автор підручника з сільсько-господарського ґрунтознавства, який вийшов кількома вид. укр. і рос. мовами («Курс сільсько-господарського ґрунтознавства», 1951) та підготував багатьох ґрунтознавців. 1971 видано у Києві «Избранные труды» Соколовського. Похований на Другому міському кладовищі Харкова. Література
|