Соколенко Григорій Олександрович

Соколенко Григорій Олександрович
Народження17 квітня 1928(1928-04-17)
Миколаївська область, Українська СРР, СРСР
Смерть2016
Країна СРСР
 Україна
НавчанняДніпропетровське художнє училище (1949) і Латвійська академія мистецтв (1955)
Діяльністьхудожник
ВчительПогрібняк Микола Степанович, Куко Олександр Семенович, Яніс Тільбергс, Карліс Бренценс і Арій Скрідеd
ПрацівникКомунальна установа «Запорізький обласний художній музей» Запорізької обласної ради
ЧленСпілка радянських художників України
ПартіяКПРС
Нагороди
ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»

Григорій Олександрович Соколенко (17 квітня 1928, Веселий Кут — 2016) — український живописець, член Спілки радянських художників України з 1968 року[1]. Батько художника Андрія Соколенка[2].

Біографія

Народився 17 квітня 1928 року в селі Веселому Куті (тепер Миколаївська область, Україна). 1949 року закінчив Дніпропетровське художнє училище (навчався у Миколи Погрібняка, Олександра Куко), 1955 року — Державну Академію мистецтв Латвійської РСР (вчителі з фаху Арій Скріде, Яніс Тільбергс, Карліс Бренценс)[1]. Член КПРС з 1961 року.

Протягом 1971—1974 років був першим директором Запорізького художнього музею[2]. 1988 року нагороджений медаллю «Ветеран праці», 1995 року — медаллю «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»[1]. Мешкав у Запоріжжі, в будинку на вулиці 40-річчя Радянської України № 80, квартира 121. Помер у 2016 році[2].

Творчість

Працював у галузі станкового живопису та монументального мистецтва. Серед робіт:

  • «Торгівля скіфів із греками» (1956);
  • «Соняшники» (1957);
  • «Життя піонерів» — розпис у Палаці піонерів, Запоріжжя (1959, у співавторстві з Леонідом Орленком);
  • «Запорожці біля Дніпра» — вітраж у магазині «Перлина», Запоріжжя (1964);
  • «Сучасний міжпланетний радіозв'язок», «Радіо служить людям» — мозаїка у технікумі, Запоріжжя (1965, у співавторстві з Леонідом Орленком);
  • «Весняна пісня», мозаїка у кафе «Марічка», Запоріжжя (1966, у співавторстві з Леонідом Орленком та Анатолієм Скрипкою);
  • «Геракл» — декоративний рельєф у спортзалі з важкої атлетики, Запоріжжя (1966);
  • «Вітраж життя», «Бандурист» в палаці культури «Тітан» Запоріжжя (1974);
  • «Людину славить праця» — декоративний рельєф (шамот) на фасаді будинку курсів Облпрофради в Запоріжжі (1975);
  • «Земле, земле, кавуни» (1990, натюрморт);
  • «Булочка» (1991);
  • «Радість — веселка» (1995);
  • «Дніпро і пуща Золота».

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1964 року.

Примітки

Література