Орленко Леонід Михайлович
Леонід Михайлович Орле́нко (нар. 2 травня 1925, Тарасівка — пом. 1994) — український художник-монументаліст; член Спілки художників України з 1964 року. Заслужений художник УРСР з 1975 року. БіографіяНародився 2 травня 1925 року в селі Тарасівці (тепер Пологівський район Запорізької області, Україна). Від 1932 року жив в Запоріжжі, де відвідував гурток образотворчого мистецтва при міському Палаці піонерів (викладач — І. Ф. Федянин). В 1940 році почав навчатися в Київській художній школі[1]. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною»[2]. Протягом 1948—1950 років відвідував студію образотворчого мистецтва при київському Будинку офіцерів (викладачі — Леонтій Коштилянчук та Віктор Пузирков)[1]. Протягом 1950—1958 років навчався у Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі імені В. І. Мухіної (вчителі з фаху — Георгій Рубльов, Анатолій Казанцев, Олексій Соколов, Сергій Петров). В 1950 році взяв участь у створенні мозаїчного панно «Постріл «Аврори»» для станції «Балтійська» ленінградського метрополітену[1]. З 1958 року працював в Запоріжжі. Член КПРС з 1964 року. Жив в Запоріжжі будинку на вулиці Гоголя № 173, квартира 10. Помер у 1994 році[1]. ТворчістьПрацював в галузі декоративно-монументального мистецтва у різних монументальних техніках: вітражу, мозаїки, фрески, рельєфу. Серед робіт:
Брав участь у республіканських виставках з 1964 року, всесоюзних з 1957 року. Деякі роботи зберігаються в Запорізькому обласному художньому музеї[1]. ПриміткиЛітература
|