Собібір

Село Собібір пол. Sobibór Каплиця «Успіння Пресвятої Діви Марії» в Собіборі Координати 51°28′18″ пн. ш. 23°38′35″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Люблінське воєводство Повіт Володавський повіт Гміна Володава Висота центру 163  м Населення 434 особи (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 82 Поштовий індекс 22-200 Автомобільний код LWL SIMC 0109814 GeoNames 758722 OSM ↑2792590 ·R (Ґміна Володава) Собібір Собібір (Польща) Собібір Собібір (Люблінське воєводство)  Собібір у Вікісховищі

Собібір[2], або Собібор[3] (також Собібур, пол. Sobibór) — село в Польщі, у гміні Володава Володавського повіту Люблінського воєводства[4]. Населення — 434 особи (2011[1]).

Село розташоване на відстані 11 км від адміністративного центру сільської ґміни міста Володава, та на 80 км від адміністративного центру воєводства міста Люблін[5]. Біля села протікає річка Західний Буг, поруч є Собіборський ландшафтний гай, собіборський ліс. Село має школу. На відстані 4 км на захід від села, в середині лісу, розташовано вокзал «Собібір».

Етимологія

Назва поселення походить від старопольського особового імені чоловічого роду (пол. Sobiebor), що складається з пол. Sobie- i пол. -bor — Собєбор зі значенням «боротьба» та «змагатися». Це може означати — «той, хто обороняє себе». У старовинних історичних документах Польщі присутня назва «Собебор, Собєбор» (пол. Sobiebor).

Історія

Православний цвинтар

1573 року вперше згадується православна церква в селі[3].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[6].

1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 918 вірян[2].

У 1867—1933 роки зазначене село було резиденцією ґміни Собібор. У 1921 році село входило до складу гміни Собібір Володавського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[7]. За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 58 будинків (з них 1 незаселений) та 284 мешканці, з них[7]:

• 128 чоловіків та 156 жінок;
• 226 православних, 22 римо-католики, 31 юдея, 5 християн інших конфесій;
• 203 українці, 81 поляк.

У 1929 році польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву[3].

Концентраційний табір часів Другої світової війни

На відстані 4 км напрямком на захід від села знаходяться залізнична товарна станція «Собібір», музей і пам'ятник присвячений жертвам концентраційного табору Собібор, який діяв під-час Другої світової війни. Станція була активна в 1942—1943 рр. для обслуги німецького табору «Собібор» СС-зондеркоманди[8]; підрозділу, що складався з 30 німців та 150 українців. Забито там принаймні чверть мільйона людей. 14 жовтня 1943 р. спалахнуло повстання серед частини інтернованих, у наслідку чого дванадцять есесівці були вбиті, а триста ув'язнених втекли з табору[9].

У 1975—1998 роках адміністративно село належало до Холмського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	221	40	168	13
Жінки	213	40	135	38
Разом	434	80	303	51

Пам'ятки

• Православний цвинтар — пам'ятник культури Люблінського воєводства (№ А-253[11]).
• Музей Собібору — філія музею Майданека.
• Пам'ятник жертвам концтабору «Собібір».
• Маєток.

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 369. (пол.)
3. Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 149.
4. «Sobibor», Encyklopedia, WARSZAWA, Wydawnictwo Naukowe PWN (пол.)
5. «Lista plikow predefiniowanych» (пол.)
6. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 371. (рос. дореф.)
7. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 119. (пол.)
8. «Oboz zaglady w Sobiborze (SS-Sonderkommando Sobibor) [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]», Instytut Pamieci Narodowej (пол.)
9. «Slownik wydarzen, pojec i legend XX wieku»; Kopalinski, Wladyslaw (1907—2007), Warszawa: Wydaw. Naukowe PWN, 1999 r. ISBN 83-01-12849-6 (пол.)
10. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
11. «Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytkow nieruchomych — wojewodztwo lubelskie» (пол.)

Джерела

• Sobibor // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 942. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Собібір

• Собібур // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Портал «Польща»