Собор Святого Іоанна (Валлетта)

Собор Святого Іоанна
35°53′52″ пн. ш. 14°30′46″ сх. д. / 35.897778° пн. ш. 14.512778° сх. д. / 35.897778; 14.512778
Тип спорудисобор[1][2] і церква[3]
Розташування Мальта[1][3]Валлетта[1][3]
АрхітекторДжироламо Кассар[4][4]
ЗасновникJean de la Cassière
Початок будівництва1572
Кінець будівництва1577
Стильбароко, ренесанс
Належністькатолицтво
ЄпархіяRoman Catholic Archdiocese of Maltad
Станчастина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
АдресаSt John's Squared
Оригінальна назвамальт. Konkatidral ta' San Ġwann
ЕпонімІван Хреститель
ПрисвяченняІван Хреститель
Вебсайтstjohnscocathedral.com
Собор Святого Іоанна (Валлетта). Карта розташування: Мальта
Собор Святого Іоанна (Валлетта)
Собор Святого Іоанна (Валлетта) (Мальта)
Мапа
CMNS: Собор Святого Іоанна у Вікісховищі

Собор Святого Іоанна (мальт. Kon-Katidral ta’ San Ġwann) — католицький собор в столиці Мальти місті Валлетта. Цей собор був побудований лицарями-госпітальєрами між 1573 та 1578 рр., який Великий Магістр Jean de la Cassière нарік як основний храм мальтійських лицарів ще за рік до початку будівництва. Дизайн собору, як і деякі інші будівлі в Валлетті, розробив мальтійський військовий архітектор Glormu Cassar.

Фасад

Оскільки собор було побудовано через декілька років після Великої облоги Мальти 1565 р., в фасаді цієї будівлі прослідковуються ознаки військового форту.

Інтер'єр

Інтер'єр собору
Монумент присвяченний Великому Магістру Ніколо Котанер в секції Арагону. Собор Святого Іоанна (Валлетта)

Інтер'єр собору різко контрастує з простим оздобленням фасаду, демонструючи надзвичайно багате [1] [Архівовано 17 липня 2012 у Wayback Machine.] оформлення епохи бароко. Велику частину інтер'єру було прикрашено калабрійським художником Маттіа Преті. Преті виконав складне різьблення кам'яних стін та прикрасив стелю і бічні вівтарі картинами, що демострують сцени з життя святого Іоанна. Цікаво, що намальовані фігури поруч із кожною колоною спочатку представляється глядачеві як 3-мірні статуї, але при найближчому розгляді можна побачити, що художник вміло створив ілюзію, за допомогою використання тіней і розміщення фігур. Слід також відзначити той факт, що різьблення було виконано на місці (in situ) на вже встановлених заготовках, а не окремо, а потім прикріплені до стін (stucco). Мальтійський вапняк, з якого побудований собор, був вдалим вибором як будівельний матеріал, оскільки добре піддається такому складному різьбленню.

Поряд з головним входом до собору знаходиться пам'ятник Великому Магістру Marc'Antonio Zondadari з Сієни, який був племінником Папи Римського Олександра VII.

В соборі Івана Хрестителя є скульптурна композиція, яка датується приблизно 1680 роком чи пізніше. В горішній частині композиції — бюст Великого маґістра Мальтійського ордену Ніколо Котанера (1660—1663 рр.), а підтримують його дві мармурові фігури — турок (ліворуч) і мавр (праворуч), уособлення ісламу й варварства[5]. Турка часто помилково плутають з козаком.

Стовпи

В соборі розміщені 8 стовпів, що симовлізують 8 регіонів, з яких походили лицарі.

З лівої сторони собору

З правої сторони собору

Примітки

Див. також

Джерела

  • Sante Guido, Giuseppe Mantella, «Mattia Preti e la volta della Chiesa Conventuale di San Giovanni Battista a La Valletta: documenti e testimonianze 1661—2011 per il 350° anniversario dell'inizio lavori» in I BENI CULTURALI, v. XIX — 3, n. 3 maggio-giugno 2011 (2011), p. 7-28.
  • Sante Guido, Giuseppe Mantella, STORIE DI RESTAURI NELLA CHIESA CONVENTUALE DI SAN GIOVANNI A LA VALLETTA. La cappella di santa Caterina della Lingua d'Italia e le committenze del gran maestro Gregorio Carafa, Malta, MidseaBooks, 2008, 494 p. — ISBN 978-99932-7-202-1.
  • Sante Guido, Giuseppe Mantella, «Restauri e riscoperte di scultura del barocco romana a Malta. Capolavori per l'Ordine dei cavalieri di san Giovanni.», Malta, Midsea Books LTD, 2005, 144 p. — ISBN 99932-7-046-6.
  • Sante Guido, Giuseppe Mantella, «Il restauro del Reliquiario del Braccio di San Giovanni Battista nella Co-Cattedrale di La Valletta» in BOLLETTINO ICR, n.s., v. 2003 — 6-7, n. 6-7 gennaio-dicembre 2003 (2003), p. 33-49.