Смоляр Олександр Васильович

Смоляр Олександр Васильович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження22 лютого 1976(1976-02-22)
с.Тіньки
Чигиринський район Чигиринський район
Черкаська область
Смерть23 серпня 2014(2014-08-23) (38 років)
Лисиче
Амвросіївський район Амвросіївський район
Донецька область
(вогнепальне поранення)
Національністьукраїнець
Військова служба
Роки служби1997 — 2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Національна гвардія
Формування
 19 ПОГП
Війни / битвиВійна на сході України
• Засідка під Лисичим
Командування
Начальник комунально-експлуатаційної служби полку охорони громадського порядку (в/ч № 3039) м. Миколаїв
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
За заслуги перед Черкащиною
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смоляр.

Олекса́ндр Васи́льович Смоляр (нар.22 лютого 1976, с. Тіньки, Чигиринський район, Черкаська область — пом.23 серпня 2014 Лисиче, Амвросіївський район, Донецька область) — український військовик, підполковник (посмертно), начальник комунально-експлуатаційної служби 19-го миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України. (в/ч 3039). Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня[1].

Загинув 23 серпня 2014 року під час бойового зіткнення з російськими збройними формуваннями в районі селища Лисиче Амвросіївського району Донецької області[2].

Життєпис

Народився 1976 року в селі Тіньки (Чигиринський район, Черкаська область). 1994 року закінчив Тіньківську середню школу[3]. 1998 року закінчив Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка з відзнакою, отримав диплом за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Свою військову службу розпочав 1998 року в Черкасах, потім продовжив у полку охорони громадського порядку в/ч 3039 міста Миколаєва — 1 квітня 1999-го продовжив за контрактом. За час служби дослужився до майора. Коли розпочалися військові протистояння на сході України, разом зі своєю частиною був призваний в зону антитерористичної операції для захисту територіальної цілісності та суверенітету своєї держави.[4].

Загибель

Загинув Олександр Смоляр у бою з російськими бойовиками близько 10-ї години ранку 23 серпня 2014 року в районі селища Лисиче Амвросіївського району Донецької області. Під час рейду бійці Національної гвардії знищили автомобіль КамАЗ з терористами та два КамАЗа зі зброєю та боєприпасами, що рухалися в колоні у супроводі двох БТРів з боку Російської Федерації. Ціною власного життя він врятував бойових друзів від танкової атаки[5].

Докладніше: Засідка під Лисичим

Поховали Олександра Смоляра в рідному селі Тіньки 26 серпня 2014-го. Провести героя в останню путь прийшли друзі, односельчани, з'їхалась громада з різних куточків Чигиринщини[4]. У Олександра Смоляра залишилися дружина Олена, син та донька 2007 р.н.[6].

Нагороди та відзнаки

  • За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Олександр Смоляр нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня, згідно з Указом Президента України № 754/2014 «Про відзначення державними нагородами України»[1].
  • Черкаською обласною владою Олександр Смоляр нагороджений «Почесною грамотою» та відзнакою «За заслуги перед Черкащиною»[4].
  • У рідному селі, іменем Олександра Смоляра, названо найдовшу вулицю (колишні назви: Леніна, Благовістна), на фасаді школи встановлено гранітну меморіальну дошку.
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 3
  • Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[7]

Примітки

  1. ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 754/2014. Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 17 листопада 2016.
  2. ↑ Смоляр Олександр Васильович на memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 7 грудня 2015. Процитовано 16 жовтня 2014.
  3. ↑ Випускники 1993 року на сайті школи[недоступне посилання]
  4. ↑ а б в Чигиринщина попрощалася з Олександром Смоляром. Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 16 жовтня 2014.
  5. ↑ Миколаїв попрощався з загиблими героями. Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 16 жовтня 2014. [Архівовано 2014-09-01 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Віддали життя за Україну. Ратник — газета Національної гвардії. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 16 жовтня 2014. [Архівовано 2014-10-19 у Wayback Machine.]
  7. ↑ У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв

Посилання