Славутич (станція)

Станція Славутич

Чернігів — Семиходи
Південно-Західна залізниця
Київська дирекція
місто Славутич


Залізничний вокзал
Станція Славутич
51°30′54.9″ пн. ш. 30°45′15.7″ сх. д. / 51.515250° пн. ш. 30.754361° сх. д. / 51.515250; 30.754361
Рік відкриття 1930 (94 роки)
Попередня назва роз'їзд Нерафа
Тип проміжна
Колій 6
Платформ 3
Форма платформи прямі
Вулиця Привокзальна площа
Відстань до Києва, км 247 (до станції Київ-Пасажирський)
Код станції 324718 ?
Код «Експрес-3» 2201242 ?
Супутні послуги Залізнична станція Квиткова каса
Мапа
Славутич. Карта розташування: Київська область
Славутич
Славутич
Славутич на Вікісховищі

Славу́тич — проміжна залізнична станція 3-го класу Київської дирекції Південно-західної залізниці на електрифікованій лінії Чернігів — Семиходи між станціями Жукотки (17 км) та Неданчичі (8 км). Розташована у місті Славутич Вишгородського району Київської області. Поруч зі станцією пролягає адміністративний кордон з Чернігівською областю.

Історія

У 1930 році на новозбудованій лінії Чернігів — Овруч було відкрито роз'їзд Нерафа. Внаслідок Чорнобильської катастрофи було ухвалено рішення про будівництво замість міста Прип'ять нового міста для працівників Чорнобильської АЕС та було обрано вільні землі біля роз'їзду Нерафа.

У 1987—1988 роках на місці роз'їзду було збудовано станцію Славутич. У 1988 році електрифіковано лінію до станції Славутич.

Пасажирське сполучення

Інтер'єр вокзалу

На станції зупиняються приміські поїзди до станцій Київ-Пасажирський, Йолча, Неданчичі, Чернігів та Фастів I[1].

Станція обладнана високими платформами, звідки крім приміських поїздів вирушають службові електропоїзди Славутич — Семиходи для працівників Чорнобильської АЕС[2].

Платформи станції Славутич

З 2 червня 2022 року відновлено рух пасажирських поїїздів між Черніговом та Славутичем. Це стало можливим після відновлення залізничного мосту в Чернігівській області, який був підірваний російськими окупантами 28 лютого 2022 року широкомасштабного російського вторгнення в Україну. В обласному центрі є можливість пересісти на двоповерховий електропоїзд EJ 675, який курсує до Києва. Для цього організована зручна пересадка на приміські електропоїзди. Відновлення логістики залізничного сполучення є надзвичайно важливою через активне повернення населення міста, яке до повномасштабного вторгнення становило 18 тисяч жителів, а також надана можливість відновити в якомога найкоротші строки нормальне життя деокупованої частини північного регіону. Залізничне сполучення Чернігів — Славутич до війни було одним із ключових для місцевого населення. У Славутичі працюють фахівці, що обслуговують Чорнобильську атомну електростанцію[3].

Примітки

  1. ↑ Розклад руху приміських поїхдів по станції Славутич. Південно-Західна залізниця. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 17 червня 2013. [Архівовано 2018-05-26 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Репортаж: Що роблять люди на станції, яка давно не виробляє електрику, і як влаштований їхній мікросвіт. LB.ua.
  3. ↑ Між Славутичем та Черніговом відновили залізничне сполучення. Ліга.net. 2 червня 2022.

Джерела

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Славутич (станція)
Дільниця Семиходи — Чернігів
Попер.
Селище Лісове 		Славутич
 Наст.
Демійка