Скобель

Скобель

Скобель у Вікісховищі

Ско́бель[1] або струг[2]  — старовинний ручний інструмент теслярів у вигляді прямого або зігнутого ножа з ручками на кінцях, що призначений для здирання кори з колод, та їх первинного обстругування. Маленький скобель у вигляді кільця з гострою крайкою на одній ручці називають скобелкою.

Скобель використовується для зачищення колод при вирубці дерев; після зачищення деревина набуває світлого кольору, часто, якщо ретельність оброблення не надважлива, з проміжками лика. Стіни будинку зі зрубу, оброблені «під скобель», не потребують додаткового обшивання і облицювання, та мають привабливий вигляд природного дерева. Водночас стругом неможливо вирівняти поверхню колоди — залишаються нерівності, що повторюють форму стовбура, і задири від обробки сокирою на сучках.

Скобель, що використовують у бондарстві для стругання деревини переважно називають стругом або кривим стругом (уторником).

• 
  Вигнутий скобель з дерев'яними ручками
• 
  Суцільнометалевий скобель
• 
  Набір скобелів
• 
  Зняття кори скобелем
• 
  Стругання скобелем

Див. також

• Кобилиця — простий верстат для роботи скобелем

Примітки

1. Скобель // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Струг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.