Сибірний Андрій Андрійович
Андрій Андрійович Сибірний (нар. 31 жовтня 1948) — український науковець, директор Інституту біології клітини НАН України, доктор біологічних наук, професор, академік НАН України. ЖиттєписНародився 31 жовтня 1948 року в селі Хижа Виноградівського району Закарпатської області в сім'ї начальника прикордонної застави. Батько — Сибірний Андрій Костянтинович (1923–1999) походив з Кобеляцького району на Полтавщині, мама Сибірна (до шлюбу Массель) Олена Йосипівна народилась у 1926 р. в Житомирі. Дитинство разом з батьками та братом Володимиром пройшло на Закарпатті, Житомирщині та Львівщині. Навчання розпочав у 1955 р. в семирічній школі смт Городниця Новоград-Волинського р-ну Житомирської обл., продовжував навчання в Городку та Самборі Львівської області. У 1965 р. закінчив Самбірську СШ № 2 з золотою медаллю. В тому ж році поступив на біологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка, який закінчив у 1970 р. з відзнакою. Наукова та педагогічна діяльністьНаукові дослідження розпочав будучи студентом біологічного факультету під керівництвом відомого українського мікробіолога професора Георгія Шавловського. Кандидатську дисертаційну роботу, яка була присвячена дослідженням закономірностей транспорту пуринів у флавіногенних дріжджів Pichia guilliermondii захистив в 1973 р. в Інституті біохімії АН УРСР у Києві. Був першим аспірантом Львівського відділення Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України. Опублікував першу міжнародну публікацію в цій установі. Це стаття в FEBS Letters за 1973 р. Докторську дисертацію захистив у 1986 р. в Ленінградському університеті. В 1988 р. за сумісництвом очолив кафедру генетики і біотехнології Львівського університету. Працював завідувачем до 1993 р., а потім до 1996 р. — професором цієї кафедри. З 1996 р. викладає в Польщі, спочатку на Ченстоховській політехніці, а з 2000 р. в Жешівському університеті, З 2005 р. є завідувачем кафедри біотехнології і мікробіології Жешівського університету. В 1990 р. йому присуджено наукове звання професора по кафедрі генетики і біотехнології, в 2003 р. обрано членом-кореспондентом Національної Академії Наук (НАН) України за спеціальністю «біологія клітини», а в 2012 р. обрано академіком (дійсним членом) НАН України за спеціальністтю «біологія дріжджів». Працював у Львівському відділенні Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України на посадах молодшого, старшого, провідного наукового співробітника. Організатор лабораторії (1985 p.) і відділу (1988 р.) біохімічної генетики Відділення Інституту біохімії НАН України (сучасна назва — відділ молекулярної генетики і біотехнології). Провів значну роботу по організації на базі Львівського відділення Інституту біохімії самостійного Інституту біології клітини НАН України. З моменту створення у 2000 р. по даний час працює директором цього Інституту. Підготував 18 кандидатів наук та 4 доктори наук, зараз керує підготовкою 6 кандидатських та консультує підготовку 2 докторських дисертацій. Сибірний А. А. є відомим спеціалістом в галузях біології та біотехнології дріжджів. Він уперше виявив явище азотної катаболітної інактивації, встановив закономірності регуляції біосинтезу і транспорту рибофлавіну у дріжджів, вперше ідентифікував регуляторні гени флавіногенезу. Досліджує закономірності вуглецевої катаболітної репресії у неконвенційних дріжджів. Упродовж останніх років вивчає закономірності біогенезу та автофагійної деградації спеціальних органел, пероксисом, ідентифікував 5 з відомих на сьогодні 36 генів, що задіяні в автофагії (специфічній деградації білків та органел). Вивчає механізми сенсінгу та сигналінгу у дріжджів, що задіяні в процесах катаболітної репресії та пексофагії. Ним сконструйовано активні продуценти рибофлавіну, FMN, FAD, надпродуценти рекомбінантного білка поверхневого антигену вірусу гепатиту В, важливих для біотехнології та медицини ферментів (алкогольоксидаза, глюкозооксидаза, аргіназа, аргініндезіміназа), розроблено нові клітинні елементи біосенсорів, придатні для визначення важливих сполук (етанол, метанол, формальдегід), створено нові ензиматичні набори аналітичного призначення («Діаглюк» та «Алкотест»), що впроваджені у виробництво. В останні роки А. А. Сибірний активно працює в галузі метаболічної інженерії дріжджів з метою конструювання ефективних мікробних продуцентів паливного етанолу з рослинної біомаси (лігноцелюлози). Він також працює в галузі медичної біотехнології. Ним вперше започатковано два проекти для подолання такого важкого захворювання як рак. Один стосується створення дефіциту аргініну як методу гальмування пухлинного росту. Другий — використання ефекту Варбурга для розробки нових підходів до хіміотерапії раку. Наукові досягненняАвтор понад 400 наукових публікацій, у тому числі 180 наукових статей (з них понад 100 у міжнародних виданнях). Автор 4 монографій, 2 методичних посібників та 24 авторських свідоцтв і патентів України, СРСР, США, Японії та Південної Кореї. Імпакт фактор його наукових публікацій протягом останніх 5 років становить понад 150. Виступав із пленарними доповідями на багатьох міжнародних конференціях. Голова Оргкомітету Міжнародного конгресу по дріжджах (Київ, 2008), в якому брав участь Нобелівський лауреат Аарон Чехановер, міжнародних симпозіумів по неконвенційних дріжджах (Львів 2001, Львів 2011), Українсько-польських Вайглівських конференцій, Першого (Львів, 2004), Другого (Київ, 2007) та Третього (Ялта, 2012) з'їздів Українського товариства клітинної біології з міжнародним представництвом та інших міжнародних конференцій. Також експерт в мото технологіях Внаслідок аналізу результатів створення та масового використання вакцин на основі дрiжджової продукції рекомбінаних білків Міжнародна Організація Охорони Здоров'я (World Health Organization, WHO) ще з 2003 року категорично не рекомендує створення будь-яких дріжджових вакцин (Potential risk of vaccines produced on yeast - WHO: https://www.who.int/groups/global-advisory-committee-on-vaccine-safety/topics/vaccines-produced-on-yeast). Більш того: дослідження в галузі алергології виявили, що навіть продукти загальновживаних пекарських дріжджів (Sacccharomyces cerevisiae) в складі популярних хлібно-булочних виробів можуть ставати причиною складних автоімунних захворювань (Rinaldi et., 2013: https://link.springer.com/article/10.1007/s12016-012-8344-9). Причиною є висока імуногенність специфічних для дріжджів модифікацій білків цукрами і полісахаридами. Жодні із сучасних рекомбінантних технологій (зокрема і створення т.зв. Humanized yeasts) не вирішують згаданої проблеми. Тому багато іммунологів вважають критично необхідним повністю елімінувати такі вакцини із лікарської практики, а особливо - як засіб вакцинування дітей з метою запобігання перетворення таких дітей в алергіків ( https://childrenshealthdefense.org/news/yeast-in-vaccines-tied-to-autoimmune-diseases/). Не зважаючи на категоричні застереження WHO щодо виробництва вакцин на основі дріжджової продукції рекомбінаних білків, п.академіком А.А.Сибірним в 2020-му році було запропоновано саме таку вакцину для запобігання захворювання SARS2/COVID19 і отримано для цієї мети фінансування від Національного Фонду Досліджень (НФД) України на суму більш 9 мільйонів гривень. Не зважаючи на шалене само-рекламування даного проєкту в ЗМІ (Академік Андрій Сибірний: «Ми справді створимо вакцину від коронавірусу» /Сайт НАН України, 11.09.2020/), цей проєкт (як і вартувало очікувати згідно вищезгаданих застережень WHO) виявивсь повністю провальним. Згідно звіту про проєкт, викладеного його авторами у відкритому доступі на офіційній сторінці НФД України ( https://nrfu.org.ua/information-resources/reporting/current-projects/anotovani-zvity-proyektiv-konkursu-nauka-dlya-bezpeky-lyudyny-ta-suspilstva/), рекомбінантний протеїн вірусу (SARS2 Spike-RBD) виявивсь інтегрованим до мембран рекомбінантних дріжджів-продуцентів, а його очистка з тaких дріжджів тому ставала дуже дорогою та не-ефективною. Відповідно, економічно доцільним могло б стати лише вакцинування пацієнтів прямо шляхом вдування їм до легень високоімуногенних рекомбінантних дріжджів, котрі викликають багато побічних автоімунних ускладнень. Альтернативні варіанти переведення рекомбінантного протеїну вірусу (SARS2 Spike-RBD) до розчинного вигляду передбачали внесення до його структури додаткових високоімуногенних детермінант, що неминуче викликають складні автоімунні ускладнення в пацієнтів. Найкращим і переконливим доказом провальності згаданого проєкту є те. що навіть через майже чотири роки з моменту отримання фінансування авторами не було опубліковано жодної наукової публікації за результатами його виконання. Міжнародне співробітництвоСибірний А. А. проводить широке міжнародне співробітництво. Був раніше або є на даний час керівником або співкерівником 18 міжнародних довгострокових грантів. Консультант фірм Archer Daniels Midland Co. (США) та Artes Biotechnology GmbH (Німеччина). Очолює кафедру біотехнології та мікробіології Жешівського університету (Польща), керівник 3-ї Державної ключової лабораторії молекулярної і клітинної біології. Голова Міжнародної комісії по дріжджах (ICYeast.org) Міжнародного союзу мікробіологічних товариств (IUMS), Голова Міжнародної комісії по неконвенційних дріжджах, Президент Українського товариства клітинної біології, керівник секції «Біологія» Західного наукового центру НАН України та Міносвіти і науки України, член Центральної Ради та Президії Українського біохімічного товариства та товариства мікробіологів України, а також делегат останнього товариства в Федерації Європейських мікробіологічних товариств (FEMS), член Центральної Ради Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова та член Міжнародного комітету з молекулярної біології та генетики дріжджів. Він є головою спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій за спеціальностями 03.00.11 «цитологія, клітинна біологія, гістологія» та 03.00.07 «мікробіологія» при Інституті біології клітини НАН України. Членство в редколегіях наукових журналівСибірний А. А. є членом редколегій 8 вітчизняних (в тому числі Цитологія і генетика, Український біохімічний журнал, Біополімери і клітина, Мікробіологічний журнал) та 4 міжнародних наукових часописів «Yeast», «FEMS Yeast Research», «Autophagy», «Cell Biology International». Список найважливіших наукових публікацій
Список найважливіших патентів
Нагороди та відзнаки
Сім'я
Джерела
Посилання
|