Сергієнко Григорій Якович
Григорій Якович Сергієнко ( 6 квітня 1925, Воронинці — 7 березня 2015 ) — український історик, досліжник козацького руху, шевченкознавець, доктор історичних наук, професор. БіографіяНародився 6 квітня 1925 року в селі Воронинцях (тепер Оржицького району Полтавської області). Українець. Учасник німецько-радянської війни. Член КПРС з 1953 року. У 1954 році закінчив історичний факультет Київського державного університету. У 1954–1957 роках навчався в аспірантурі по кафедрі історії України Київського державного університету. У 1958–1961 роках — начальник відділу Головного архівного управління при Раді Міністрів УРСР. У 1961 році захистив кандидатську дисертацію «Народна боротьба на Правобережній Україні за визволення з-під польсько-шляхетського гніту і за возз'єднання з Росією в кінці XVII і на початку XVIII ст.» (науковий керівник — доктор історичних наукк В. А. Дядиченко), а у 1974 році — докторську дисертацію «Суспільно-політичний рух в Україні після повстання декабристів (друга чверть XIX ст.)». У 1986 році присвоєно вчене звання професора. У 1961–1962 роках — завідувач редакцією видавництва АН УРСР. У 1962–1963 роках — науковий співробітник, консультант Президії АН УРСР. З 1963 по 1966 рік — старший науковий співробітник відділу історії міст і сіл УРСР, відділу досоціалістичних формацій, у 1966–1975 роках — старший науковий співробітник, у 1975–1986 роках — завідувач відділу історії феодалізму, у 1986–1998 роках — провідний науковий співробітник — консультант відділу історії України середніх віків Інституту історії України НАН України. Був одним з дописувачів УРЕ, де поділи Речі Посполитої називав «возз'єднанням правобережної України з Росією».[1] Помер 7 березня 2015 року у віці 89 років. Нагороди
Наукова діяльністьДосліджував історію козацтва, суспільно-політичного руху в Україні XIX ст., проблеми шевченкознавства. Автор близько 300 праць з української історії ХVIII - ХІХ століть. Деякі роботи
Примітки
Джерела та література
Посилання
|