Сергієнко Григорій Якович

Сергієнко Григорій Якович
Народився6 квітня 1925(1925-04-06) Редагувати інформацію у Вікіданих
Воронинці, Оржицький район, Лубенська округа, Полтавська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер7 березня 2015(2015-03-07) Редагувати інформацію у Вікіданих (89 років)
КраїнаСРСР СРСР, Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик, викладач університету
Alma materІсторичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1954Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторія
ЗакладІнститут історії України НАН України Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор історичних наук Редагувати інформацію у Вікіданих (1974)
Науковий керівникДядиченко Вадим Архипович Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиНатикач Петро Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих
Корінний Микола Миколайович Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Червоної Зірки
Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки

Григорій Якович Сергієнко ( 6 квітня 1925, Воронинці7 березня 2015 ) — український історик, досліжник козацького руху, шевченкознавець, доктор історичних наук, професор.

Біографія

Народився 6 квітня 1925 року в селі Воронинцях (тепер Оржицького району Полтавської області). Українець. Учасник німецько-радянської війни. Член КПРС з 1953 року. У 1954 році закінчив історичний факультет Київського державного університету.

У 19541957 роках навчався в аспірантурі по кафедрі історії України Київського державного університету. У 19581961 роках — начальник відділу Головного архівного управління при Раді Міністрів УРСР. У 1961 році захистив кандидатську дисертацію «Народна боротьба на Правобережній Україні за визволення з-під польсько-шляхетського гніту і за возз'єднання з Росією в кінці XVII і на початку XVIII ст.» (науковий керівник — доктор історичних наукк В. А. Дядиченко), а у 1974 році — докторську дисертацію «Суспільно-політичний рух в Україні після повстання декабристів (друга чверть XIX ст.)». У 1986 році присвоєно вчене звання професора.

У 19611962 роках — завідувач редакцією видавництва АН УРСР. У 19621963 роках — науковий співробітник, консультант Президії АН УРСР. З 1963 по 1966 рік — старший науковий співробітник відділу історії міст і сіл УРСР, відділу досоціалістичних формацій, у 19661975 роках — старший науковий співробітник, у 19751986 роках — завідувач відділу історії феодалізму, у 19861998 роках — провідний науковий співробітник — консультант відділу історії України середніх віків Інституту історії України НАН України.

Був одним з дописувачів УРЕ, де поділи Речі Посполитої називав «возз'єднанням правобережної України з Росією».[1]

Помер 7 березня 2015 року у віці 89 років.

Нагороди

Облікова картка лауреата Держ. премії Григорія Сергієнка.

Наукова діяльність

Досліджував історію козацтва, суспільно-політичного руху в Україні XIX ст., проблеми шевченкознавства. Автор близько 300 праць з української історії ХVIII - ХІХ століть.

Деякі роботи

Примітки

  1. ВОЗЗ'ЄДНАННЯ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ З РОСІЄЮ [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]. УРЕ.
  2. Комітет з Державної премії України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2012. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]

Джерела та література

Посилання