Світличний Іван Євгенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Світличний.
Іван Світличний
Народження16 грудня 1988(1988-12-16) (36 років)
Харків, Україна
НаціональністьУкраїнець
НавчанняХарківська державна академія дизайну та мистецтв
Напрямокмистецтво нових медіа
БатькоСвітличний Євген Іванович (Yevhen Svitlychnyi)
МатиСвітлична Євгенія Іванівна
У шлюбі зПолянськова Лєра

Світли́чний Іва́н Євгенович (народився 16 грудня 1988, Харків) — український художник. Основний напрямок роботи — мистецтво нових медіа, відеоарт, саундарт, також працює з інсталяціями, скульптурою, графікою.[1]

Учасник Венеційській бієнале 2017 (в рамках Українського Павільйону).

Лауреат премії Премії імені Казимира Малевича 2018.[2][3]

Життєпис

Народився у м. Харкові, у родині художника-нонконформіста — Світличного Євгена та філологині, спеціалістки з класичної філології — Світличної Євгенії.[4] Закінчив у 2012 році Харківську державну академію дизайну та мистецтв, факультет станкової та монументальної скульптури.

Також навчався у майстернях Віталія Кулікова, Володимира Шапошникова, Володимира Кочмара.

Творчість

Професійну творчу діяльність Іван Світличний розпочав у 2008 році.

У 2017 він, разом з художниками Лєрою Полянськовою[5][6] та Максом Роботовим[7], став співзасновником експозиційного середовища Shukhliada[8] — онлайн платформи для незалежних художніх та кураторських проєктів.

У 2018, у цьому ж складі, художники започаткували Photinus[9] — ком'юніті, що спрямоване на розвиток мистецтва нових медіа в Україні.

Вибрані персональні виставки:

  • «Добре проторені зв'язки», спільно з Photinus, Музей Кіно Довженко-Центру, Київ, Україна (2021).
  • «GRAMMAR. FIX.», Львівський муніципальний мистецький центр[10], Львів, Україна (2021).
  • «GRAMMAR. FIX.», Voloshyn Gallery[11], Київ, Україна (2019).
  • саундперфоманс «Human touch. І густішає тиша», спільно з артгрупою SVITER, WRO Art Center, Вроцлав, Польща (2018).
  • алгоритмічне середовище «Verbatix», спільно з артгрупою SVITER, transmediale Vorspiel, Берлін, Німеччина (2018). 
  • «Udy — Cervo», галерея In Primo Luogo, Турин, Італія (2014).
  • саундперфоманс «0 dB/10³», Національний художній музей України, Київ, Україна (2014).
  • «Субобраз», PinchukArtCenter, Київ, Україна (2014).
  • саундперфоманс «Футуристична реконструкція», спільно з артгрупою SVITER, Центр сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр», Харків, Україна (2012).

Вибрані групові виставки

  • «Україна. Інший погляд на взаємини», Міжнародний культурний центр, Краків, Польща (2021).
  • «Living Archives», Digital Cultures, Варшава, Польща (2019).
  • «Десь зараз», галерея Labirynt, Люблін, Польща (2018).
  • «Документація тотального саундперформансу», у спільно з артгрупою SVITER та Лесею Хоменко, Fridman Gallery, Нью-Йорк, США (2018).
  • «Ступінь залежності», BWA Wrocław, Вроцлав, Польща (2016).
  • Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва Бірючий, півострів Бірючий, Україна (2013).
  • «Місце зустрічі», «ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив», Донецьк, Україна (2013).
  • ARSENALE 2012 – перша Київська міжнародна бієнале сучасного мистецтва, Мистецький Арсенал, Київ, Україна (2012).

Роботи знаходяться у колекції Національного художнього музею України, колекції Cittadellarte-Fondazione Pistoletto.

Отримав Премію імені Казимира Малевича у 2018, був номінований на премію Pinchuk Art Prize 2018, 2015, 2013, 2011 роках.

Учасник резиденцій U – Jazdowski, Варшава, Польща (2020), Edinburgh Sculpture Workshop, Единбург, Шотландія (2019), Cittadellarte-Fondazione Pistoletto, Б'єлла, Італія (2014).

Роботи Івана Світличного спрямовані на діалог та взаємодію з аудиторією, через використання та поєднання сучасного медіа (відео, звук, перформанс та інсталяція) з класичними матеріалами (метал, дерево, камінь).[12]

Примітки

  1. ↑ Іван Світличний (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 8 червня 2022. [Архівовано 2021-01-25 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Іван Світличний став лауреатом Премії Малевича — 2018. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 7 червня2022.
  3. ↑ Ivan Svitlychnyi (Ukraine). Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 7 червня 2022.
  4. ↑ Світлична Євгенія Іванівна. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 6 червня 2022.
  5. ↑ Лера Полянскова подарувала керамічних півників Джонсону та Зеленському. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
  6. ↑ Лєра Полянськова. Архів оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 8 червня 2022.
  7. ↑ Роботов Макс. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 8 червня 2022.
  8. ↑ Shukhliada. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 7 червня 2022.
  9. ↑ Кейс Photius Studio. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
  10. ↑ «Grammar. Fix.”, Ivan Svitlychnyi’s personal project. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 8 червня 2022.
  11. ↑ IVAN SVITLYCHNYI: GRAMMAR. FIX. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 8 червня 2022. [Архівовано 2021-04-23 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Exter Resident - Ivan Svitlychnyi. Edinburgh Sculpture Workshop (амер.). 11 жовтня 2019. Процитовано 9 червня 2022.