|
Свято-Троїцький Духовний Центр на честь князя Данила Галицького (Тернопіль)
Свято-Троїцький духовний центр у Тернополі — парафія і храм Благочиння міста Тернополя Тернопільської єпархії Православної церкви України в місті Тернополі, заснований православний протоієреєм УПЦ КП[1] Анатолієм Зінкевичем. ІсторіяПередумовиУ 2001 році Україна відзначила 800-річчя від дня народження одного з видатних державних діячів минулого — князя Данила Галицького. А у 2004 році — 750-річчя його коронування. Зважаючи на заслуги історичного діяча в утвердженні православ'я на західноукраїнських землях у Тернополі створюється Свято-Троїцький Духовний Центр (комплекс) на честь князя Данила Галицького. Духовний Центр споруджується також на увіковічнення пам'яті про всіх, хто жертовно посвятив своє життя боротьбі за віру православну, за Україну. ЗасновникиГоловним фундатором Духовного Центру є його духівник — настоятель протоієрей Анатолій Зінкевич. Саме протоієрей Анатолій Зінкевич її очолив у 2000 році ініціативну групу патріотів, які звернулися до Президента України Леоніда Кучми з клопотанням про необхідність відзначення на державному рівні ювілею князя Данила Галицького. Він автор ідеї спорудження в Тернополі пам'ятника великому князю та ініціатор і голова громадського руху в західному регіоні «Українські святині — українському народу». Крім того, фундаторами Духовного Центру є: Василь Лило, директор ТОВ «Тернопільбуд»; Ігор Юхимець, генеральний директор ВАТ «Тернопільобленерго» та Ігор Попадинець, генеральний директор Тернопільського обласного управління лісового господарства. Початок будівництваУ травні 2000 року прем'єр-міністр України Віктор Ющенко разом із десятком архієреїв у співслужінні з 200 священниками заклав перший камінь під будівництво соборного комплексу. До складу Духовного Центру входять: собор Святої Тройці, церква Покрови Пресвятої Богородиці та церква Всіх Святих (печерна), школа мистецтв, школа народних ремесел, паломницький центр, лікарня, музей давнини, будинок для самотніх людей похилого віку, сиротинець, монастирський та братський корпуси, пресцентр, дзвіниця, бювет тощо. У 2001 році розпочато будівництво монашого корпусу, каплиці-ротонди на честь 800-річчя Д. Галицького, приміщень для надання напівблагодійних медичних послуг, відкрито артезіанську свердловину, водою з якої користуються місцеві жителі. У тому ж році за підтримки Духовного Центру споруджено церкву-каплицю на території госпіталю МВС України в Києві та капличку в приміщенні УМВС України в Тернопільській області, а у 2002 році — каплиці в обласній дитячій лікарні, у тернопільському гарнізоні, в онкодиспансері, у 2-й міській лікарні, у будинку-інтернаті для дітей із захворюваннями на церебральний параліч, у дитячому будинку «Малятко». У 2003 році освячено камінь Дзвіниці єдності за участі архієреїв УПЦ КП та УАПЦ, голів ініціативних груп — протоієреїв Анатолія Зінкевича та Михайла Левковича, створено молитовні кутки в приміщеннях станції швидкої допомога, обласного управління УБОЗу, у дошкільних навчально-виховних закладах №№ 27, 31, загальноосвітніх навчальних закладах №№ 22,21, на факультеті аграрної економіки і менеджменту ТНЕУ, у Тернопільському медичному університеті, розпочато будівництво церкви-каплиці при Тернопільській районній лікарні. Налаштовано співпрацю із Тернопільськими школами №№ 17,18, гімназією ім. І. Франка, школою мистецтв, спортивними школами тощо. При Духовному Центрі створено молодіжне братство, козацький рух, місійне товариство; працюють гуртки, недільна школа як для дітей, так і для дорослих. З благословення та за підтримки Духовного Центруй створено відомий в Україні дитячий театр «Дивосвіт», керівником якого є Ольга Матвієвська. Таким чином, Духовний Центр щораз переконливіше отримує всенародне визнання; бути отою невичерпною духовною основою єдності поколінь українського народу, вічним джерелом його спадкоємності і незламності у відстоюванні національних інтересів. На Стрітення Господнє у 2003 році з'явилися в духовному центрі дві старовинні ікони — святого Івана Златоустого та Ісуса Христа. Ці ікони різними шляхами, дивним чином прибули з одного і того ж монастиря святого Іоана Златоустого зі святої Афонської гори. У 2004 році копія Чудотворної Вишгородської ікони Божої Матері явилася людям, пролежавши в землі більше пів віку, а перед тим неодноразово з'являлася на вікнах собору. Ікона «Неопалима» врятувала життя власникові при пожежі, який передав її з вдячності на молитву в Духовний Центр. Ще одна ікона — Божої Матері, яка обновилася. Інша копія ікони — Почаївської Божої Матері — була освячена на гробі Господньому в Єрусалимі. Є також ікона з часткою мощей святої великомучениці Варвари. У духовному центрі є мощовик угодників Божих — преподобного Іова Почаївського, затворного Анатолія, преподобного Амфілохія, святителя Миколая Чудотворця, святого великомученика Клімента. Попри свою ще коротку історію, Духовний Центр став вишколом багатьом священникам, направив кілька десятків абітурієнтів на навчання до духовної школи, є розсадником монашого чину. Разом з тим, Духовний центр виховав двох єпископів: Михаїла (Зінкевича), архієпископа Луцького і Волинського (брат настоятеля Духовного центру на честь князя Данила Галицького Анатолія Зінкевича) та Симеона (Зінкевич), єпископа Дніпропетровського і Павлоградського (син настоятеля Духовного Центру на честь князя Данила Галицького Анатолія Зінкевича). У Духовному центрі взятий за основу устав аскетичного духовного життя Почаївської Лаври. Освячення Свято-Троїцького храму22 травня 2021 року предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній освятив Покровський храм Свято-Троїцького духовного центру та очолив Божественну літургію. Йому співслужили митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, митрополит Луцький і Волинський Михаїл, архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор, архієпископ Дніпровський і Криворізький Симеон, архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон, єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло, єпископ Луганський і Старобільський Афанасій, настоятель храму протоієрей Миколай Зінкевич. Також духовенство помолилось за упокій протоієрея Анатоля Зінкевича - засновника духовного центру[2]. НастоятеліСвітлини
Примтіки
Джерела
Посилання |
||||||||||||||||||||||
