Свято-Покровська церква (Плішивець)

Свято-Покровська церква
50°26′28.40″ пн. ш. 34°12′17″ сх. д. / 50.4412222° пн. ш. 34.20472° сх. д. / 50.4412222; 34.20472
Тип спорудицерква Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняУкраїна Україна, Плішивець Гадяцького району Полтавської області
АрхітекторІ. С. Кузнецов
Початок будівництва1902
Кінець будівництва1906
Стильнеобароко
НалежністьУкраїнська Православна Церква.
ЄпархіяПолтавська єпархія УПЦ (МП) Редагувати інформацію у Вікіданих
Станпам'ятка архітектури національного значення України Редагувати інформацію у Вікіданих
Свято-Покровська церква (Плішивець). Карта розташування: Полтавська область
Свято-Покровська церква (Плішивець)
Свято-Покровська церква (Плішивець) (Полтавська область)
Мапа
CMNS: Свято-Покровська церква у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Свято-Покровська церква.

Свято-Покровська церква — церква в селі Плішивець Гадяцького району Полтавської області. Єдиний в Україні мурований дев'ятибанний храм, що зберігся до нашого часу. Рішенням виконкому Полтавської обласної Ради народних депутатів № 250 від 27.05.1969 р. будівлю взято під охорону держави, як пам'ятку архітектури місцевого значення. Постановою Ради Міністрів УРСР № 442 від 16.09.1979 р. Покровську церкву взято під охорону держави як пам'ятку архітектури республіканського значення за № 1478.

Історичні відомості

Споруджувалася церква у 1902—1906 рр. Трудами архиєпископа Парфенія (Левицького) було висловлене побажання архітектору-художнику І. С. Кузнецову — храм мав бути мурованим і схожим на відомий дерев'яний Троїцький собор у місті Новомосковську (тепер Дніпропетровської області).[1] Архітектор зміг не лише запроектувати в камені точну копію знаменитої козацької церкви, щоправда у зменшеному розмірі — 2/3 від об'єму оригіналу, але й удосконалив силует майбутнього храму. По завершенні будівництва перед громадою постала монументальна дев'ятибанна споруда, що підіймалася на горі над р. Псел і яку було видно за багато кілометрів.

На початку 1930-х рр. релігійну громаду зняли з реєстрації, а церкву закрили. Дзвіниця та огорожа були розібрані і цеглу використали як будівельний матеріал. Розібрали також ґанки та фонтан із басейном.

Релігійна громада відновила діяльність під час тимчасової німецької окупації села в 1942 р. Під час німецько-радянської війни споруда постраждала від прямих попадань снарядів у південний бік будівлі, наслідком чого стали кілька наскрізних пробоїн у стінах. Була зареєстрована органами радянської влади 14.02.1948 р. за № 310. Для релігійних відправ використовувала приміщення колишньої церкви площею 150 кв. м. Громада була знята з державної реєстрації у 1960 р.

У 1989 р. розпочалися роботи по реставрації споруди за проектом архітекторів В. І. Касьяненка, В. А. Павленка, С. П. Петрової, (роботи були виконані неякісно і не в повному обсязі) а в 1990 р. вона була передана релігійній громаді УПЦ.

Опис

Покровська церква — мурована, хрещата в плані, чотиристовпна, дев'ятикамерна, дев'ятибанна споруда. Всередині храму в вівтарі знаходяться дві квадратні, а всередині — дві круглі колони. Пірамідальність композиції підкреслюється заломами тісно поставлених одна до одної рівновеликих бань. Стіни оброблені плоскими лопатками, що завершуються декоративними карнизами, а вікна з напівкруглим завершенням декоровані обрамленням із лекальної цегли, виконаним у формах українського бароко.

У 1911 р. з північної сторони храму, поряд із існуючою дерев'яною, яка була згодом розібрана, спорудили муровану триярусну дзвіницю, а трохи пізніше територію навколо обгородили мурованою огорожею.

Відомий дослідник українського мистецтва та архітектури В. Чепелик характеризував споруду як єдиний в Україні храм, що був зведений у стилі Українського модерну.

Сучасність

  • Релігійна громада зареєстрована органами державної влади 19.02.1993 р. за № 72 як громада Української Православної Церкви. Для релігійних відправ використовує приміщення церкви.
  • При протоієреї Степану (Кавчак) відновлено куполи та хрести, побудовано криницю.
  • При протоієреї Василю (Лило) відремонтовано 2/3 підлоги, закладено пробої в стінах, проведено частковий ремонт храму.
  • На даний час громаду очолює протоієрей Роман Височанський. Встановлено паркан, проведено реконструкцію дзвіницю 32 метри висоти, на 9 дзвонів та житлового корпусу. Встановлені іконостаси та завершено роботи з підлогою. З 25 грудня 2018 року на території діє Св. Покровський скит: настоятель архімандрит Вкнедикт Малета та іродиякон Гурій Ромас.У 2021 р. 20 січня скит реорганізовано в жіночий , старша сестра монахиня Соломія Дюкарева.Завершується реконструкція житлового корпусу. Реставрація та будівництво триває за рахунок релігійної громади. Діє сайт.

Примітки

  1. ↑ Поява храму в «українському» стилі є наслідком того, що Парфеній, перебуваючи більшу частину свого архієрейського служіння на кафедрах в Росії (1899—1904 — єпископ Можайський, вікарій Московської єпархії, 1908—1917 — єпископ Тульський), намагався підтримувати контакти з земляками. Одним із них був історик [[Дмитро Яворницький]], котрий на той час працював у Московському університеті. Саме у його колекції владика побачив фотографію церкви у Новомосковську, загорівшись ідеєю побудувати подібну у своєму селі. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017. [Архівовано 2017-01-06 у Wayback Machine.]

Джерела

  • Звід пам'яток історії та культури України: Полтавська область. 3-43 Гадяцький район [Текст] = Register of Monuments of History and Culture of Ukraine: Poltava Region. Gadjach district / Полт. краєзн. муз.; B.A. Андрієць, С. І. Бочарова, О. О. Вільмовська та ін.; ред. кол.: Ю. В. Волошин, А. М. Киридон, В. В. Кривошея та ін.; [упорядн., наук. ред. В. О. Мокляк]. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2013. — 775 с.: іл. с.351-352 (ISBN 978-966-182-296-1)

Посилання