Сам танок має характер хороводу — його учасники стають у велике коло і, взявшись за руки, під музику здійснюють певні рухи. Кількість учасників у танці необмежена. Сардана має музичний розмір — 6/8.
Сардану часто танцюють прямо на площах під музику каталонських національних оркестрів кобла або "урќестра" (кат.cobla, orquestra).
Сардана уособлює національний дух каталонців, символізує їхню єдність. У роки диктатуриФранко сардана була офіційно заборонена[1]. Цей танок ще називали «танцем протесту», адже його виконували і виконують не професійні танцюристи, а простий народ, і не на сцені, а на площах і в людних місцях.
Немає точної дати і місця появи сардани, але відомо, що танок став популярним з XVI століття. В Каталонії і Північній Каталонії налічується близько 130 оркестрів кобли, в основному аматорських. За межами Каталонії відомий лише один оркестр кобли, в Амстердамі (Нідерланди) — Cobla La Principal d'Amsterdam.
Цікаво те, що зазвичай учасники перед виконанням танцю складають свої речі у центр кола, а потім пильно дивляться на них. Це робиться для того, щоб уникнути кишенькових крадіжок.
Зараз поширені, в основному, два типи цього танцю: історичний оригінальний стиль — коротка сардана (кат.sardana curta) і популярніший сучасний стиль — довга сардана (кат.sardana llarga).
Типи сардани
Існує понад 25 тисяч мелодій сардани. Найпоширенішими є дві:
л'Ампурда́ (кат.L'Empordà) — у ній в алегоричній формі розповідається про кохання русалки, що жила на узбережжі Середземного моряКоста-Брава та пастуха з Пірінеїв. Слова цієї сардани були написані в 1908 році поетом Жу́аном Мараґа́лєм (кат.Joan Maragall) на музику композитора Анрі́ком Муре́рою (кат.Enric Morera).
↑Ламина К. В. Каталанский язык в современной Испании // в кн. Iberica. Культура народов Пиренейского полуострова в ХХ в., Л.: "Наука" (ленинградское отделение), 1989. - С. 172
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: sardanes