У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем:
Самойлов.
Віта́лій Анато́лійович Само́йлов (латис. Vitālijs Samoilovs, рос. Виталий Анатольевич Самойлов; 17 квітня 1962, Рига, Латвійська РСР, СРСР) — радянський і латвійський хокеїст, воротар. Олімпійський чемпіон.
Клубна кар'єра
Вихованець ризької хокейної школи. За місцеве «Динамо» дебютував у шістнадцять років на престижному міжнародному турнірі на призи московської газети «Советский спорт». У чемпіонаті СРСР перший поєдинок провів у сезоні 1981/82. Тривалий час Самойлова можна було легко відрізнити від будь-якого іншого радянського голкіпера по незахищених ліктях. Йому було так зручніше відбивати кидки суперників. За підсумками сезону 1986/87 був обраний до переліку 34 найкращих хокеїстів країни[2]. Вніс вагомий внесок у здобуття срібних медалей чемпіонату 1987/88. За рижан виступав вісім сезонів — провів 165 матчів, пропустив 523 шайби.
1989 року перейшов до «Сокола». У першому сезоні Віталій Самойлов і Юрій Шундров ворота команди захищали по черзі, а в наступному став беззаперечним першим номером клубу. За два роки в київській команді провів 74 матчі, пропустив 205 шайб.
Після розпаду СРСР повернувся до Латвії, де виступав за місцеві хокейні команди.
Виступи у збірній
За збірну СРСР дебютував 1 листопада 1986 року. В Остраві радянські хокеїсти поступилися господарям майданчика з рахунком 2:3. Був у складі національної збірної на двох головних хокейних турнірах, але жодного разу не виходив на лід. На кубку Канади 1987 по черзі виступали Сергій Мильников і Євген Бєлошейкін. Бєлошейкін поїхав на Олімпійські ігри в Калгарі з травмою, але там вистачило і одного Мильникова. В 1988 році отримав почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР». Останній, десятий, матч провів 20 травня 1988 року в Токіо проти японської збірної (перемога 13:2).
Після завершення ігрової кар'єри працював тренером воротарів у збірній Латвії і «Металургу» із Новокузнецька.
Досягнення
- Олімпійський чемпіон (1): 1988
- Фіналіст кубка Канади (1): 1987
- Срібний призер чемпіонату СРСР (1): 1988
Статистика
Статистика виступів у вищій лізі чемпіонату СРСР.
Сезон
|
Команда
|
Ліга
|
І
|
ПШ
|
1981/82
|
«Динамо» (Рига) |
вища |
8 |
27
|
1982/83
|
«Динамо» (Рига)) |
вища |
23 |
63
|
1983/84
|
«Динамо» (Рига) |
вища |
22 |
80
|
1984/85
|
«Динамо» (Рига) |
вища |
24 |
83
|
1985/86
|
«Динамо» (Рига) |
вища |
21 |
52
|
1986/87
|
«Динамо» (Рига) |
вища |
40 |
128
|
1987/88
|
«Динамо» (Рига) |
вища |
21 |
76
|
1988/89
|
«Динамо» (Рига) |
вища |
6 |
14
|
1989/90
|
«Сокіл» (Київ) |
вища |
33 |
86
|
1990/91
|
«Сокіл» (Київ) |
вища |
41 |
119
|
Усього у вищій лізі СРСР |
239 |
728
|
У збірній:
№
|
Дата
|
Місце
|
Турнір
|
Суперник
|
Рахунок
|
Опонент
|
Автори голів
|
1 |
01.11.1986 |
Острава |
|
Чехословаччина |
2-3 |
Яромир Шиндел
|
Крутов, Леонов — Черний[ru], Кучера, Пашек
|
2 |
29.10.1987 |
Прага |
|
Чехословаччина |
4-2 |
Домінік Гашек
|
Биков, Семак, Семенов, Волгін — Влах, Влк
|
3 |
30.10.1987 |
Готвальдов |
|
Чехословаччина |
3-3 |
Домінік Гашек
|
Харін, Кравчук, Яшин — Ружичка (3)
|
4 |
01.11.1987 |
Острава |
|
Чехословаччина |
2-2 |
Яромир Шиндел
|
Биков, Черних — Грдіна, Кучера
|
5 |
04.12.1987 |
Женева |
|
Швейцарія |
5-2 |
Ріхард Буше[en]
|
Кравчук (2), Ломакін, Биков, Каменський — Келлікер[en], Шлагенгауф[en]
|
6 |
16.12.1987 |
Москва |
Приз «Известий» |
Німеччина |
10-1 |
Гельмут да Рааф
|
Биков, Макоров (2), Свєтлов (2), Хомутов, Чистяков[ru], Константинов, Черних, Стельнов — Шиллер[en]
|
7 |
17.12.1987 |
Москва |
Приз «Известий» |
Фінляндія |
3-3 |
Ярмо Мюллюс
|
Кравчук, Касатонов, Черних — Сусі[en], Ялонен, Мікколайнен[en]
|
8 |
19.12.1987 |
Москва |
Приз «Известий» |
Канада |
2-3 |
Шон Бурк
|
Свєтлов, Ларіонов — Шрейбер, Беррі (2)
|
9 |
18.05.1988 |
Токіо |
|
Японія |
10-4 |
|
Биков, Свєтлов (2), Гусаров, Хомутов, Кожевников, Кравчук, Макаров (2), Семенов — ?
|
10 |
20.05.1988 |
Токіо |
|
Японія |
13-2 |
|
Макаров (4), Семенов (2), Яшин (2), Черних (2), Стельнов, Крутов, Биков — ?
|
Примітки
Джерела