Саак Партев

Саак Партев
10-й Католикос усіх вірмен
387 — 436
 
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Саак Партев
Народження: 29 вересня 348(0348-09-29)[1]
Кайсері, Туреччина[1]
Смерть: 10 липня 439[2][3] (90 років) або 7 вересня 439[1] (90 років)
Yüceteped
Батько: Нерсес I Великий

CMNS: Саак Партев у Вікісховищі

Святий Саак I (св. Ісаак Партев, вірм. Սահակ Պարթև; 338, Константинополь — 439, Аштишат, Муш), св. Ісаак Великий — 10-й вірменський католікос, з діяльністю якого пов'язаний початок перекладу Біблії вірменською мовою. Автор призначених для співу проповідей і святкових духовних гімнів на євангельські сюжети.

Життєпис

Народження

За деякими відомостями[джерело?], св. Саак Партев народився в Константинополі, він був сином св. Нерсеса і його рід належав до нащадків св. Григорія Просвітителя.

Духовна діяльність

Саак Партев став предстоятелем всіх вірменських християн якраз у той час, коли значна частина Вірменії перейшла під владу Іранської імперії. Правителі Сасаніди, що сповідували маздаїзм, намагалися придушити національну і релігійну своєрідність підлеглого вірменського народу. Християнство виявилося єдиною реальною силою, що сприяла самоствердженню вірменської культури. Але для його зміцнення вірменам необхідно було мати Святе Письмо рідною мовою, яка в той час ще не мала алфавіту.

За підтримки Саака Партева його сподвижник Месроп Маштоц створив вірменську писемність і почав перекладати Біблію. В основу було покладено сирійські та грецькі рукописи. Їх доставляли до Вірменії спеціальні посланці Саака. Група перекладачів на чолі з католикосом незабаром завершила роботу над Старим Завітом, а Месроп сам переклав весь Новий Заповіт. Саак Партев влаштовував школи, видавав вірменською мовою творіння отців Церкви та інших письменників. З цього часу починається швидке зростання вірменської літератури. Як повідомляє біограф Месропа Корюн[ru], із шкіл, заснованих святими Сааком Партевом і Месропом, вийшли багато вчених і письменників[джерело?].

Архієпископ Філарет (Гумілевський) називає Саака Партева другим після Григорія Великого просвітителем Вірменії[джерело?].

Цікаві факти

Див. також

Примітки

  1. а б в г д е Armenian Soviet Encyclopedia, vol. 10 — Т. 10. — С. 134–135.
  2. а б Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiquesRome: 1990. — P. 244.
  3. а б Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècleParis: 2006. — P. 108. — ISBN 978-2-7018-0226-8

Література

Посилання