|
СО-750.JPG) СО-750 — радянський плужний вузькоколійний снігоочисник. Проєктувався на Тульському заводі залізничного машинобудування. Вироблявся як і на Тульському, так і на Камбарському машинобудівному заводі, в 1930—1950 ті роки. Існували у двох версіях, які різнились довжиною кузова, базою, та шириною розкриття підвісних частин.[1][2] ІсторіяСнігоочисник виготовлений, для НКШС (пізніше МШС СРСР). Також використовувався на промислових вузькоколійних залізницях, з видобутку деревини, або торфу.[3] До нашого часу збереглися в музеях, та на багатьох вузькоколійних залізницях, в різному стані. Один з них заходиться на Алапаєвській вузькоколійній залізниці. ОписКонструктивно збігається зі снігоочисником «Союзторф» спроєктованим Міністерством електростанцій СРСР та Гіпроторфом. Кузов виготовлений з дерева. В середині оснащений буржуйкою. Відвали зроблені з металу, та поділяються на дві частини. Перша частина — два нерухомих відвали, прикріплені під кутом 45° відносно осі, друга — підвісні частини, які прикріплені до нерухомих відвалів. Обидві частини оснащені ножами знизу. Рухомі частини регулюються ручним приводом. В рух приводиться за допомогою локомотиву, адже снігоочисник не має своєї силової установки.[3] Моделі виготовлені Камбарським і Тульським заводом відрізнялися. Тульський завод ставив на СО-750 візки рамної конструкції Коломенського заводу, на Камбарські встановлювались поясні візки.[4] На деяких підприємствах могли обшиватися металом, або навпаки, зрізалася верхня частина кузова, задля забезпечення вільного огляду перед локомотивом. Також іноді встановлювалися пневматичні приводи на леза.[5] Технічні характеристикиЗагальні
МодифікаціїСО-1-750Призначалися тільки для доріг МШС СРСР. СО-2-750Виготовлялись для промислових вузькоколійок.
Джерела
|