Рівняння згадано в листі Бернуллі до Гольдбаха (29 червня 1728 року[2]). У листі сказано, що за пара — єдиний (з точністю до перестановки) розв'язок у натуральних числах, хоча існує безліч розв'язків у раціональних числах[3][4]. У листі у відповідь Гольдбаха (31 січня 1729[2]) міститься загальний розв'язок рівняння, отриманий заміною [3] Аналогічний розв'язок надав Ейлер[4]. І. ван Генгель (J. van Hengel) вказав, що якщо — додатні цілі, або то отже, для розв'язання рівняння в натуральних числах достатньо розглянути випадки і [4][5]
Нескінченну множину тривіальних розв'язків у додатних дійсних числах знаходять як розв'язок рівняння Нетривіальні розв'язки можна знайти, поклавши Тоді
Піднесення обох частин до степеня із наступним діленням на дає
Тоді нетривіальні розв'язки в додатних дійсних числах виражаються як
Нетривіальний розв'язок у натуральних числах можна отримати, поклавши або
Розв'язок в термінах W-функції Ламберта
Розв'язок рівняння можна також виразити через неелементарну W-функцію Ламберта від змінної :
Зокрема, через неоднозначність цієї функції, на проміжку або рівняння матиме два корені .
Який із параметрів ( чи ), буде змінною, по суті, не важливо, формула залишиться такою ж.
Якщо при змінній (або ) виконується нерівність (або )< , то коренів у дійсних числах немає.
Розв'язок у термінах суперкореня другого степеня
Рівняння є окремим випадком рівняння при і . Підставивши ці значення в загальну формулу розв'язку, легко знайти і розв'язок початкового рівняння:
Цей розв'язок повніший, оскільки дозволяє отримати від'ємні дійсні корені, якщо вони існують (бо логарифм, на відміну від експоненти в попередньому розв'язку, може бути меншим за нуль). Існування третього кореня пояснюється еквівалентністю рівнянь і при парному , однак, на практиці, існує тільки, максимум, два дійсних корені (третій корінь у формулі обов'язково сторонній) через те, що функція суперкореня другого степеня обернена до описаної вище функції (інакше ), яка виражається через W-функцію Ламберта, яка, у свою чергу, набувати більше двох дійсних значень не може[10].
З цього розв'язку випливає тотожна рівність: . Це легко довести, прирівнявши обидва описані вище розв'язки один до одного:
, далі відповідно до властивостей логарифма та суперкореня другого степеня:
. Доведена тотожність є часткою від загальнішого випадку при .
↑Д. О. Шклярский, Н. Н. Ченцов, И. М. Яглом. 5. Решение уравнений в целых числах. Задача 168 // Избранные задачи и теоремы элементарной математики. Арифметика и алгебра. — 5. — М. : Наука, 1976. — С. 35. — 384 с. — (Библиотека математического кружка). — 100 000 екз.
↑Гальперин Г. А., Толпыго А. К. Московские математические олимпиады: Кн. для учащихся / Под ред. А. Н. Колмогорова. — М. : Просвещение, 1986. — С. 33, 34, 160.
↑The twenty-first William Lowell Putnam mathematical competition (December 3, 1960), afternoon session, problem 1 // The William Lowell Putnam mathematical competition problems and solutions: 1938-1964 / A. M. Gleason, R. E. Greenwood, L. M. Kelly. — MAA, 1980. — P. 59. — ISBN 0-88385-428-7.
↑A. Hausner, Algebraic number fields and the Diophantine equation mn = nm, Amer. Math. Monthly 68 (1961), 856—861.
↑А. Е. Дубинов, И. Д. Дубинова, С.К. Сайков. Архівована копія. — ISBN 5-9515-0065-6, ББК 22.311я 73, Д79. Архівовано з джерела 27 червня 2018