Рябий Віталій Вікторович

Рябий Віталій Вікторович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження2 травня 1989(1989-05-02)
Чернігів
Смерть7 вересня 2014(2014-09-07) (25 років)
(помер від поранень)
ПохованняЧернігів Редагувати інформацію у Вікіданих
Псевдо«Бобер»
Військова служба
Роки служби2011-2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Танкові війська
Формування
 1 ОТБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рябий.

Віта́лій Ві́кторович Ряби́й (2 травня 1989(19890502) — 7 вересня 2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1989 року в місті Чернігів. Напівсирота, родичів у Чернігові немає. Закінчив комерційний технікум. Від кінця 2000-х був у лавах чернігівського націоналістичного руху. З квітня 2011 року проходив військову службу по контракту.[1]

У часі війни — доброволець, військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, заступник командира бойової машини, псевдо «Бобер». Перебував у зоні бойових дій більш як три місяці.

Віталій з товаришем у БТРі прикривали відхід основної тактичної групи під Луганськом біля мосту через Сіверський Донець. Зазнали поранень у бою з російською диверсійно-розвідувальною групою, яку вони змогли знешкодити. Віталій втратив багато крові, з прибуттям підмоги його доправили до лікарні в місті Щастя. Переніс складну операцію, але вдень його стан погіршився й він помер. У БТРі помер і виводок кошенят, яких бійці підібрали в зруйнованому приміщенні й доглядали.

Похований у Чернігові на кладовищі «Яцево» 12 вересня 2014 року.

Могила Віталія Рябого. Кладовище Яцево. Жовтень 2018

Без сина лишилась мама.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 15 травня 2015 року — орденом За мужність III ступеня (посмертно)[2]
  • 30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»[3].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 3, місце 27

Примітки

  1. ↑ Чернігівська ОДА
  2. ↑ Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ На сесії обласної ради вшанували пам'ять Анатолія Мельника та земляків, які удостоєні Почесної відзнаки «За мужність і вірність Україні» (посмертно)

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.