Рубило
Рубило, ручна сокира (англ. hand axe — «ручна сокира»; фр. biface — «двобічне», coup-de-poing — «удар кулака») — макролітичне знаряддя праці первісної людини. З'явилося ще в епоху розвинутого Олдувая 1,5-1,0 млн років тому, але характерніше для аббевільскої і ашельської культур раннього палеоліту. Рубила зустрічаються в основному в Африці, Європі. Але нові археологічні дані з Китаю показують, що були рубила і в Східній Азії. Рубило входить у велику групу так званих біфасів (фр. biface, буквально — двосторонній). Зазвичай, цей термін використовується як синонім «рубила». Найбільш ранні й грубі з цих знарядь називають протобіфасами. Форма рубила частіше мигдалеподібна, з потовщенням і закругленням біля основи (руків'я) і загострена з ударного кінця. Але бувають і інші: серцеподібні, трикутні, овальні, еліптичних або «ліманди», «фікрони» (з вузькою робочою частиною), лопатоподібні, ланцетоподібні, дископодібні, човноподібна, яйцеподібні, ромбоподібні. Близько до рубил знаходяться або є їхніми різновидами великі знаряддя «клівер» і «піки», а також «монофаси» і «уніфаси».
Для виготовлення рубил використовувалися найрізноманітніші породи каменю: кремінь, щільні вапняки і пісковики, сланець, кварцит та ін. Застосовувалася тільки техніка оббивання. Рубила аббевільскої культури виготовлялися методом удару каменя по каменю, створюючи при цьому на робочій частині знаряддя два збіжних у вістрі двосторонніх (біфасальних) леза. У ашельську епоху вже переходили на ударники з дерева і рогів, які були тонші більш симетричні і мали прямі краї. У неандертальців в епоху мустьє рубала взагалі зменшилися до невеликих трикутних знарядь. Рубило було універсальним знаряддям і могло застосовуватися в різних випадках як: Див. такожЛітература
|