Романівська Марія Михайлівна

Марія Михайлівна Романівська
Народилася28 липня 1901(1901-07-28)
Єрки, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла21 вересня 1983(1983-09-21) (82 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Національністьукраїнка
Діяльністьписьменниця
Жанроповідання, казка, фейлетон, сценарій
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Романовська.

Марі́я Миха́йлівна Романі́вська (28 липня 1901, с. Єрки Миргородського повіту Полтавської губернії —21 вересня 1983, Харків) — українська письменниця, поетеса, сценаристка та казкарка. Член літературного об'єднання «Плуг».

Біографія

Батько письменниці, протоієрей Михайло Романівський

Марія Михайлівна Романівська народилася 28 липня 1901 року в селі Єрки Миргородського повіту Полтавської губернії[1]. Була однією з доньок у сім'ї вчительки і священика, уродженця Зінькова. З 20 лютого 1894 року Михайло Вікторович Романівський служив у Георгіївському храмі Єрків. 12 серпня 1908 року призначений настоятелем соборної Михайлівської церкви у Зінькові та місцевим громадським благочинним. Протоієрей (1908). З невеликою перервою служив у Зінькові до початку 1930-х. За напівофіційною версією покінчив життя самогубством. Нагороджений багатьма церковними відзнаками[2].

Закінчила Зіньківську жіночу гімназію (1918 рік)[1]. Була серед активних учасників літературного товариства гімназії, часто виступала з читанням віршів відомих поетів та своїх власних. Брала активну участь у виданні рукописного журналу, що виходив у гімназії[3].

Працювала вчителькою музичної грамоти, музичним керівником при агітбригаді червоноармійського полку, в редакції газети «Вісті».

Одна з найвідоміших повістей Романівської «Марійка», що розповідає про пригоди сільської дівчинки-сироти у місті голодного 1921 року, написана з вражень про перебування у Зінькові. Про це, зокрема, свідчать численні назви населених пунктів Зіньківщини[3].

1921 року вступила до Харківського музичного технікуму. Потім навчалась на Харківських вищих музичних курсах (1922–1926).

До 1932 року Марія Романівська працювала в кінематографії. 1925 року за її сценарієм на Одеській кіностудії було поставлено фільм «Марійка». Зіграла у стрічках: «Гамбург» (1926, фрау Дарт), «Черевички» (1927, шинкарка).

1941 закінчила Харківський університет марксизму-ленінізму.

Творчість

Загальні відомості

В Зіньківській гімназії сиділа за однією партою з Галиною Губенко — молодшою сестрою Остапа Вишні. З уже відомим на той час гумористом познайомилася під час свого перебування у Харкові. У нарисі «Ясні усмішки» Романівська зазначає[4], що

усмішка Остапа Вишні благословила і мій шлях до літератури.

Друкувалася з 1922 року. В 1920-х у пресі з'являються вірші Романівської. У Харкові зближується з представниками «Плуга» і «Гарту», пише художні нариси про представників цих літературних об'єднань. Про ранній період своєї творчості письменника розповіла в спогадах «Зорі моєї юності».

З 1932 року — на літературній роботі.

Член Спілки письменників з 1934 року.

Була постійним членом наукової ради Палацу піонерів та школярів у Харкові[5].

Під час війни була в евакуації в Ленінабаді (Таджикистан), де працювала в газеті «Стахановец», опікувалась дітьми-сиротами, готувала радіопередачі, видала книжечку для дітей російською мовою «Подарок Мамлакат». Враження про своє перебування в Таджикистані описала в повісті «Червоний тюльпан» (1957).

У післявоєнні роки тривалий час очолювала секцію дитячої літератури Харківської письменницької організації[3].

Фантастичне у творчості Марії Романівської

На початку 1930-х зацікавилася фантастикою. Стала однією з перших українських жінок-фантастів. У науково-фантастичній повісті «Загнуздані хмари» (1936) мова йде про винахід, що здатний керувати погодою. В 1937 році публікує оповідання «Таємниче зникнення», написене у співавторстві з доктором фізико-математичних наук Я. Каном. У повісті «Шахти в небі» (1940) розповідається про використання енергії вітру у зволоженні пустель Середньої Азії. У науково-популярному нарисі «Вітер» (1950) Романівська продовжує тему використання енергії вітру.

Задумана як науково-фантастична повість «На верхів'ях холоду» (1960) у результаті була перероблена письменницею в науково-популярну. Ідея наденергетичного палива, яке б отримувалося кріогенними методами й використовувалося для міжзоряних перельотів, виявилася нездійсненною на практиці[6].

Вибрані твори

Роман

  • 1966 — Любов і мир

Збірки

  • 1941 — Маскарад
  • 1958 — Загнуздані хмари
  • 1962 — Вибране
  • 1969 — Рятівне коло
  • 1977 — Зорі моєї юності
  • 1981 — Повісті
  • 1981 — Сердита черепашка

Повісті

  • 1930 — Марійка
  • 1936 — Загнуздані хмари
  • 1940 — Шахти в небі

Дилогія:

  1. 1950 — Високий літ
  2. 1956 — Червоний тюльпан
  • 1950-і — Хлопчик, що не вмів сміятися
  • 1960 — На верхів'ях холоду
  • 1968 — Добрий Юр
  • 1969 — Рятівне коло

Оповідання

  • 1929 — Цікавість
  • 1930 — Напровесні
  • 1937 — Батько
  • 1938 — Його помилка
  • 1939 — Моя провина
  • 1943 — Подарок Мамлакат(рос.)
  • 1944 — Рятівне коло
  • 1944 — Клопоти сестри Макарочки
  • 1944 — У Нари Петрівни
  • 1951 — Альбіна
  • 1956 — Ганнуся
  • 1950-і — Бунт
  • 1950-і — Дезі
  • 1950-і — Дочь вора(рос.)
  • 1950-і — Жовта квіточка
  • 1950-і — Продані душі
  • 1950-і — Фіалки в порту
  • 1950-і — Хлопчик із Італії
  • 1950-і — Негреня

Казки

  • 1929 — Мурашина перемога
  • 1944 — Катруся-будівниця
  • 1957 — Чарівний галстук
  • 1950-і — Блюдо старої Файзі Бібі
  • 1957 — Твёрдий характер(рос.)
  • 1959 — Болотна солов'їха
  • 1978 — Любина мандрівка
  • 1981 — Сердита черепашка
  • 1981 — Казка про Варку-брехуху і змію-чарівницю
  • 1981 — Рожевий палац

П'єси

  • 1941 — Нежить лейтенанта Швайнера
  • 1940-і — Мухамед Ібрагімов
  • 1941 — Івась-підлиза, або Жульчин хвіст

Нарис

  • 1946 — Вітер

Переклади

Деякі твори Романівської перекладалися на англійську та російську мови:

  • Maria Romanivska. Fairy Tales / Valentin Malinka (Illustrator), Anatole Bilenko (Translator). — Kiev: Dnipro Publishers, 1985. — 24 s.(англ.)
  • Мария Романовская. Обузданные тучи: Научно-фантастические повести / Пер. С. Шульженко; Рис. О. О. Александрова. — М.: Алатырь, 2017. — 336 с. — (Библиотека приключений и научной фантастики).(рос.)

Примітки

  1. ↑ а б Автобіографії, 2015, с. 363.
  2. ↑ РОМАНІВСЬКИЙ Михайло Вікторович | Полтавіка (укр.). Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  3. ↑ а б в Пінчук О. Письменниця вчилася в Зінькові // Прапор комунізму. — 1990. — 11 жовтня. — С. 4.
  4. ↑ Романівська, Марія (1969). Рятівне коло: Оповідання, спогади. Харків: Прапор. с. 155—158.
  5. ↑ Крижанівський С. Життя — мистецтво // Романівська М. Зорі моєї юності: Нариси, повість / Худ. В. Чернуха. — Харків: Прапор, 1977. — С. 3-4.
  6. ↑ Архив фантастики. archivsf.narod.ru. Процитовано 28 жовтня 2021.

Посилання

Література

  • «Живу нею у своїй творчості…»: (Автобіографії письменників з «полтавськими рисочками») // Ротач П. І слово, і доля, і пам'ять: статті, дослідження, спогади. — К., 2000 — с.213-233.
  • [Про М. Романівську] // Історія української літератури: В 2 т. Т.2. — К.: Видавництво АН УРСР, 1957 — с.287, 288—289.
  • [Про М. Романівську] // Художня література, видана на Україні за 40 років. 1917—1957. Частина друга. — Харків, 1958 — с.294-295.
  • [Про М. Романівську] // М. Пивоваров. Фантастика і реальність. — К., 1960 — с.109-112, 150—152, 154—155, 164, 174—176.
  • Марія Романівська // Веселка: Антологія української художньої літератури для дітей: В двох томах. Том другий. — К.: Веселка, 1960 — с.247-248.
  • Романівська Марія Михайлівна // Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник. — К.: Радянський письменник, 1960 — с.392-394.
  • [Про М. Романівську] // Історія української радянської літератури. — К.: Наукова думка. 1965 — с.234, 236.
  • [Про М. Романівську] // Історія української літератури: У 8-ми т. Т.8. — К.: Наукова думка, 1967 — с.25, 71.
  • Марія Романівська // Веселка: Антологія української художньої літератури для дітей: В трьох томах. Том другий. — К.: Веселка, 1968 — с.222-223.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • [О Марии Романовской] // Анатолий Бритиков. Русский советский научно-фантастический роман. — Л.: Наука, 1970 — с.181.(рос.)
  • Марія Романівська // Веселка: Антологія української літератури для дітей в трьох томах. Том третій. — К.: Веселка, 1985 — с.154-155.
  • [Про М. Романівську] // Подорож без кінця. — К.: Радянський письменник, 1986 — с.191.
  • Марія Романівська // Письменники Радянської України. 1917—1987 — К., 1987 — с.513.
  • Марія Романівська // Письменники Радянської України. 1917—1987: Біобібліографічний довідник. — К.: Радянський письменник, 1988 — с.513.
  • [Про М. Романівську] // Славні миргородці: енциклопедичний словник. — Миргород, 1998 — с.56.
  • Марія Романівська // Жінки України. — К., 2001 — с.382.
  • [Про М. Романівську] // Г. Бабич. Літературна Миргородщина // Сторінки історії Миргородщини. Вип.2. — Полтава, 2001 — с.207-237.
  • 105 років від дня народження. Романівська Марія Михайлівна // Край. — 2006. — № 27 — с.19.
  • [Про М. Романівську] // В. А. Костюченко. Літературними стежками. — К.: КіС, 2009 — с.106.
  • [Про М. Романівську] // Г. Бабич. Миргород у творах митців художнього слова. — Миргород, 2012 — с.139-140.
  • [Про М. Романівську] // В. Шаповалов. Славні люди Миргородщини. — Миргород, 2015 — с.299-300.
  • Романівська Марія Михайлівна // Край, 2016, № 147 — с.22.
  • Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ : Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3.
  • Романовская Мария Михайловна // Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. Том 3. — К.: Главная редакция Украинской советской энциклопедии, 1989 — с.84.(рос.)