Виграв одні з найважливіших премій та фестивалів італійської музики: Premio Tenco 1983 року (у 1974 році на згадку про Луїджі Тенко в Сан-Ремо заснували премію Premio Tenco[7]), Фестивальбар 1992 року, Фестиваль Санремо та премію критиків Міа Мартіні 2011 року. Він також отримав премію Lunezia Antologia 2013 року[8].
З 1969 до 2004 рік працював учителем середньої школи в ліцеях провінцій Мілана та Брешії. Провадив як викладач різні університетські курси[9].
Біографія
Закінчив міланський Католицький університет Святого Серця, де вивчав класичну літературу[10]. Багато років викладав історію та літературу в одному з середніх навчальних закладах Мілана. Серед його учнів майбутня співачка Паола Ієцці[11] із дуету Paola & Chiara. Крім музичної діяльності знаний як прозаїк (автор кількох романів) і журналіст.
Почав свою кар'єру в музичному світі як автор текстів пісень, у співпраці зі своїм другом музикантом Андреа Ло Векко. Перша випущена пісня — це італійський переклад «Barbara Ann» гурту «The Beach Boys», записана 1966 року гуртом «Pop Seven».
У другій половині 1960-х і 1970-х років продовжив кар'єру автора текстів і написав пісні для таких визнаних співаків, як-от Орнелла Ваноні, Іва Дзаніккі, Джильйола Чинкветті, та гуртів «Nuovi Angeli», «Homo Sapiens», «Figlie del vento» тощо.
1968 року брав участь у фестивалі в Санремо як автор пісні «Sera» в інтерпретації Джуліани Валчі та Джильйоли Чинкветті, і цей факт зробив Ло Веко та Векконі дуже популярними авторами.
1971 року випустив перший власний альбом «Parabola», який містить одну з його найвідоміших пісень, «Luci a San Siro». Цього ж року написав текст гімну клубу «Інтернаціонале», вболівальником якої він був, на музику Ренато Пареті у виконанні футболіста Маріо Бертіні.
1973 року отримав приз італійських музичних критиків за альбом «Il re non si diverte». Того ж року брав участь у «Canzonissima», але не зміг вийти у фінал[12][13].
Здобув загальнонаціональну популярність після випуску 1977 року альбому «Samarcanda».
1979 року його звинуватили в торгівлі наркотиками. 1992 року виграв Фестивальбар з піснею «I want a woman». У 1994 та 1998 роках брав участь у фестивалі в Ломбардії під керівництвом Луїджі та Кармело Пістільйо.
Його альбоми продали тиражем понад шість з половиною мільйонів копій.
У грудні 2014 року дебютував на великому екрані у ролі Віто у фільмі Серджо Кастеллітто «Ніхто не рятує поодинці». Його остання книга «Il mercante di luce» (2014, Einaudi), розійшлася накладом 60 000 примірників[19].
У листопаді 2018 року випустив новий альбом «The Infinite», в якому взяли участь Франческо Гуччіні і Морган[20].
Одружений з письменницею Дар'єю Коломбо (Daria Colombo), подружжя має чотирьох дітей[21].
