|
Ржепішевський Олександр Іванович
Ржепішевський Олександр Іванович (1879, Ізмаїл, Бессарабська губернія — 1930, Москва, СРСР) — український архітектор доби сецесії (модерн), що працював переважно в місті Харків. ЖиттєписНародився у Ізмаїлі Бессарабської губернії у родині офіцера. У 1882 р. разом з батьками переїхав до Аккерману Одеської губернії. Навчався в Аккерманській чоловічій гімназії, потім у 4-й Одеській гімназії, далі слідом за старшими братами вступив на фізико-математичний факультет Новоросійського університету (Одеса)[2]. Вирішивши стати архітектором, їде до Санкт-Петербургу, де у 1903 році закінчує Петербурзький інститут громадянських інженерів із золотою медаллю. Отримав право продовжити навчання за кордоном. Відбув у Париж, де навчався в Сорбонні у 1904 — 1906 рр. Повернувся до Російської імперії та одружився. Розраховувати на допомогу родини батьків не міг, оскільки вона була багатодітною. Об'єднавшись з давнім приятелем, архітектором Миколою Васильєвим, розпочав участь в архітектурних конкурсах, що проводили в Петербурзі. Проєкт нового купецького банку двох архітекторів сподобався і був прийнятий для реалізації гільдією купців міста Харкова. Ржепішевський був запрошений до Харкова для нагляду за реалізацією проєкту банка. В Харкові працював у 1910 — 1920 рр., де створив цілу низку споруд, які зараз є пам'ятками архітектури. Одна з останніх споруд архітектора — санаторій «Долоси», місто Ялта, Крим. Ржепішевський — один з ініціаторів створення в Російській імперії «Товариства приватних квартир», яке можна вважати прообразом сучасних будівельних кооперативів[3]. Квартири в таких будинках були власністю мешканців, кожен власник міг вибрати індивідуальне оздоблення і планування. Один з перших таких будинків було побудовано за його проєктом на вулиці Римарській, 6 у 1912 р. Він став відомий як «Будинок з фонтанами», бо у під'їзді архітектор розмістив декілька водограїв, частина з них працює й нині[4]. Власниками квартир були особи «вільних професій» — юристи, лікарі, архітектори. У цьому ж будинку мешкав і сам Олександр Іванович[5], а також архітектор Віктор Абрамович Естрович. Квартири складалися з 4-6 кімнат, мали приймальню та кабінет. У 1914 році після побудови ще одного компанійського будинку, але з більшими кімнатами (до 50 кв. метрів) архітектор з родиною переселився на вул. Римарська, 19, де займав з родиною дві квартири[5]. Після початку радянської окупації України втратив все своє майно та засоби існування, від його двох квартир радянська влада залишила йому лише одну кімнату. Вирішив з родиною переїхати до Криму, щоб емігрувати. Але перебуваючи там, познайомився з другою дружиною та вирішив залишитися[5]. Пізніше переїхав до Москви, де жив у бідності та безвісності на вулиці Герцена (нині Велика Никитська вулиця). Брат Михайло Іванович Ржепішевський жив в Одесі на Коблевській вулиці (нині вулиця Павла Зеленого), 36 і у 1916 році був членом ОВІРТТ[6]. Був двічі одружений. Він — батько однієї з перших радянських кінозірок Наталії Гланн та відомої радянської балетмейстерки Галини Шаховської[2]. Як «буржуазний елемент» був заарештований у 1930 р. та шість місяців перебував у в'язниці. Після звільнення з ув'язнення хворів, помер через два місяці після виходу з тюрми від серцевого нападу. Місце поховання невідоме. ТворчістьАвтор 27 будівель у Харкові у стилі західноєвропейського модерну, багато з них є памятками архітектури[7]:  
У Ялті за його проєктом збудовано санаторій «Долосси». Автор декількох будинків на Садовому кільці у Москві та особняка промисловця А. Ребіндера у Шебекіно (Курська губернія)[2].
Примітки
Джерела
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ржепішевський Олександр Іванович |
||||||||||||||||||||||
