Реймонд Мануель Торо-Ортіз (англ.Raymond Manuel Toro-Ortiz, нар. 15 липня 1977) – американський музикант, гітарист та бек-вокаліст рок-гурту My Chemical Romance.[1]
Ще до старшої школи він почав цікавитися музикою. Його брат дав йому послухати гурти, гітаристи яких дуже вплинули на Торо. Він почав учитися грати на гітарі, а також спеціально вчився друкувати на клавіатурі для того, аби покращити свою дрібну моторику.[4]
Торо грав у кількох місцевих гуртах, найуспішнішим з яких був The Rodneys, що сформувався у 1994 і вже у 1998 випустив свій єдиний альбом Soccertown USA. Майбутні барабанщик My Chemical Romance Метт Пелісьєр також грав у цьому гурті. Однак після закінчення школи у 1995 Торо вирішив учитися на режисера фільмів. Він навчався монтажу в ньюджерському університеті імені Уільяма Патерсона, і займався музикою він тільки граючи на барабанах у недовговічному гурті Dead Go West.[5]
В інтерв'ю для Rock Sound Торо сказав: "Я не мріяв грати в гурті. Мені завжди хотілося писати музику. Мені подобається процес написання та запису пісень, я й не думав про можливість їздити в тури з гуртом. І мені подобалося знімати сцени та монтувати їх разом, аби вони мали сенс. Одного разу я зняв короткий фільм про хлопця, який був одержимий тим, що їв яйця кожен день. І от він відкриває коробку, де лишилося тільки одне яйце, але він не може відкрити коробку до кінця, тому втрачає глузд".[6]
Рей Торо (праворуч) виступає з My Chemical Romance у 2007 році на фестивалі Big Day Out в Австралії.
Саме фронтмен The Rodneys Шон Діллон познайомив Рея Торо з Джерардом Веєм у пізніх 90-х роках. Торо погодився працювати з ним та Пелісьєром на репетиціях, які проходили на горищі Пелісьєра.[4] Після того, як молодший брат Джерарда Майкі Вей приєднався до них як бас-гітарист, сформувався гурт My Chemical Romance.[1]
Особливо після релізу альбому MCR The Black Parade, Торо порівнювали з гітаристом QueenБраяном Меєм. Він стверджував, що Мей мав на нього величезний вплив, і зокрема на стиль його гри. "Я ціную всі [порівняння]. Він один з моїх улюблених гітаристів. Я просто люблю його роботу. Цей хлопець може все. [...] Він пише чудові мелодії та співзвуччя, він чудовий співак. Для мене це честь, коли хтось порівнює мою гру з його або каже, що гітарні партії нагадують їм Queen."[4] У 2011 MCR були хедлайнерами Reading Festival і зіграли дві пісні разом з Меєм.[8]
Торо брав активну участь у проекті MCR #SINGItForJapan, який був присвячений підтримці жертв землетрусу та цунамі в Японії у 2011 році.[9] Він аранжував більшість інструментальної частини пісні курту Sing і створив звучання, яке нагадувало традиційну японську музику. Реліз Sing It For Japan відбувся 13 квітня 2011, всі кошти з релізу пішли до Червоного Хреста.[9][10]
My Chemical Romance випустили 4 студійних альбоми, 2 лайв-альбоми, 19 синглів, 15 музичних відео. Гурт працював над п'ятим альбомом перед тим, як оголосити про свій розпад 22 березня 2013.[11]
Соло та інші проєкти (2013-2019)
24 травня 2013 Торо опублікував сольну пісню Isn't The Something на своєму акаунті SoundCloud.[12][13] У своєму Твіттері він також підтвердив, що цей трек – повністю його робота: "Я зіграв на всіх інструментах. Заспівав усе. Записав усе. Зміксував усе. Сам."[14]
1 січня 2015 він опублікував на своєму сайті нову пісню під назвою For the Lost and Brave, присвячену Лілі Алкорн – трансгендерній дівчині, яка зчинила самогубство.[18]Kerrang! описали стиль пісні Торо як "болючий електро-рок із MCR-духом "ми-проти-усього-світу"" та повідомили, що Торо планує реліз альбому на кінець 2015. Торо також прокоментував, що це був перший раз, коли він "написав текст пісні сам".[19]
Торо випустив свій дебютний соло-альбом Remember The Laughter 18 листопада 2016 після того, як записував його переважно вдома ще з 2013 року.[20][21]
My Chemical Romance (2019-сьогодення)
У жовтні 2019 гурт My Chemical Romance оголосив про возз'єднання у попередньому складі.
Музичні впливи
Торо назвав хеві-метал гітариста Ренді Роадса і хард-рок музиканта Браяна Мея тими, хто найбільше вплинув на нього.[22] У свої юнацькі роки він був фаном Ренді Роадса, бо "він був одним із перших музикантів, яких я пам'ятаю, хто змішував класичний стиль гри із металом та хард-роком, і робив це дуже влучно. Це надихало мене."[22] Пізніше він почав слухати класичних гітаристів Андреса Сеговія та Крістофера Паркенінга. Він визнав, що захоплювався тим, як вони перероблювали класичні мелодії у гітарні та бас-партії, які добре спрацьовуються.[23]
Хоч він називає себе "музичним снобом", коли розмова заходить про сучасних артистів, він похвалив роботу Muse.[24] Торо сказав, що в основному він слухає ту саму музику, яку слухав у молодості, і йому подобається знаходити та помічати мелодії або нюанси, які не він не міг помітити, коли був ще юнаком, тому тепер він по-новому цінує музику.[25]
