Редькін Руслан Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Редькін.
Редькін Руслан Вікторович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження23 квітня 1977(1977-04-23)
Угорщина Угорщина, Будапешт
Смерть21 червня 2014(2014-06-21) (37 років)
Україна Україна, Лизогубівка
(авіакатастрофа)
ПохованняБердичів
Alma MaterХарківський інститут льотчиків, НАУ ім. М. Є. Жуковського «ХАІ»
Військова служба
Роки служби1998—2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС ДСНС
Рід військОперативно-рятувальна служба цивільного захисту
ФормуванняСпеціальний авіаційний загін ОРСЦЗ ДСНС
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
Командир вертолітної ланки
2004-2005 7-й окремий полк армійської авіації (Україна)

Начальник штабу

2010-2011 Спеціальний авіазагін ОРСЦЗ ДСНС

Командир

2013-2014 Спеціальний авіазагін ОРСЦЗ ДСНС
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Русла́н Ві́кторович Ре́дькін (нар. 23 квітня 1977(19770423), м. Будапешт, Угорщина — пом. 21 червня 2014, с. Лизогубівка, Харківський район, Харківська область, Україна) — український льотчик, командир авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, підполковник служби цивільного захисту.

Життєпис

Руслан Редькін народився 23 квітня 1977 року в угорській столиці місті Будапешт у родині військового льотчика. Батько родом з Докучаєвська Донецької області. 1994 року Руслан закінчив загальноосвітню школу № 2 ім Ю. Гагаріна у місті Охтирка Сумської області. З дитинства мріяв стати льотчиком як батько. Здобув вищу освіту в Харківському інституті льотчиків Військово-Повітряних Сил України та Національному аерокосмічному університеті ім. Жуковського «Харківський авіаційний інститут».

У 1998 році почав службу льотчиком-штурманом у військовій вертолітній частині в місті Бердичів на Житомирщині. 2004 року був командиром вертолітної ланки (Мі-9) в смт Калинів Львівської області.

У 2005 року стає льотчиком Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України. Загін базувався в м. Ніжин Чернігівської області, колишня військова частина Д0170. Брав участь у гасінні пожеж в Грузії та у Новобогданівці. 2007-го отримав відзнаку Міністерства надзвичайних ситуацій України «За відвагу в надзвичайній ситуації».

У 2010 році стає начальником штабу вертолітної ескадрильї спеціального призначення Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. З червня 2011 — начальник штабу авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

3 листопада 2013 року призначений командиром авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій України. Присвоєно звання підполковника служби цивільного захисту.

Руслан Редькін 2—8 травня 2014 року перевозив останки загиблих вертолітників з Луганська. Загинув 21 червня 2014 року.

Загибель

Загинув під Харковом в районі села Лизогубівка після падіння гелікоптера Мі-8Т, що слідував за маршрутом Ніжин — Чугуїв, для забезпечення перевезення особового складу й гуманітарної допомоги в зоні проведення антитерористичної операції. Близько 10:00 вийшов останній раз на зв'язок і зник з радарів[1]. 22 червня 2014 року о 06:45 пошуково-рятувальні сили ДСНС України виявили місце катастрофи у лісосмузі на території Зміївського району Харківщини, через негоду його шукали майже добу; гелікоптер розбився та згорів, екіпаж загинув. Разом з командиром екіпажу підполковником Редькіним загинули штурман Олександр Лисиченко і бортінженер Володимир Михайлик[2][3][4].

23 червня тіла загиблих льотчиків доставили на аеродром Ніжина, на злітній смузі відбулось прощання[5][6]. 24 червня Руслана поховали в Бердичеві[7].

Вдома залишилися дружина Ірина Михайлівна та двоє дітей: син Єгор (2012 р.н.) та дочка Вікторія (2004 р.н.). Сім'я повернулась у Бердичів, звідки родом Ірина. В Охтирці — батьки, Віктор Серафимович і Віра Михайлівна. Молодший брат Олексій — також льотчик, миротворець, учасник АТО.

Нагороди та почесні звання

15 липня 2014 року Указом президента України № 593/2014 від 15.07.2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[8][9].

У жовтні 2015 року, враховуючи особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, рішенням Охтирської міської ради присвоєне звання «Почесний громадян м. Охтирка» (посмертно)[10].

Примітки

  1. ↑ Командира екіпажу вертольоту Мі-8 ДСНС України Руслана Редькіна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015.
  2. ↑ На Харківщині впав вертоліт, що прямував до зони АТО
  3. ↑ Міліція порушила кримінальну справу через падіння МІ-8
  4. ↑ Причиною падіння вертольота на Харківщині може бути теракт
  5. ↑ Тіла загиблих на Харківщині рятувальників доставили до Ніжина(рос.)
  6. ↑ Прощання із загиблими льотчиками
  7. ↑ В Бердичеві похоронили 37-річного командира вертольоту, що розбився під Харковом(рос.)
  8. ↑ Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. ↑ Григорій Марченко нагородив командира екіпажу вертольоту Мі-8 ДСНС України Руслана Редькіна орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015.
  10. ↑ Почесні громадяни м. Охтирка. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2017.

Посилання