|
Ранньоімбрійська епоха.png) .png)  Ранньоімбрійська епоха (від Mare Imbrium — латинської назви Моря Дощів) — епоха геологічної історії Місяця, перша частина імбрійського періоду. Настала після нектарського періоду, змінилася пізньоімбрійською епохою[1][2]. Межі цієї епохи проведено за появою двох наймолодших[3] великих імпактних басейнів Місяця: вона почалася з утворення басейну Моря Дощів (3,87–3,75 млрд[1], за новішими даними — 3,938 ± 0,004 млрд[4] років тому) і скінчилася утворенням басейну Моря Східного (3,80–3,72 млрд років тому)[1]. До ранньоімбрійської епохи відносять викиди обох цих басейнів. Таким чином, її початком є момент удару, що створив перший басейн, а кінцем — момент відкладення викидів другого басейну[2][1]. Поділ імбрійського періоду на ранньоімбрійську та пізньоімбрійську епоху ввів у широкий вжиток американський геолог Дональд Вільгельмс[en] 1987 року, хоча іноді цей поділ використовували й раніше[2][5]. Ідентифікація об'єктів ранньоімбрійського вікуРанньоімбрійська епоха тривала недовго, і утворені в ній кратери важко відрізнити від нектарських та пізньоімбрійських. Найнадійніше про вік кратера свідчить перекриття його або його викидів з маркерами початку та кінця епохи — викидами басейнів Моря Дощів та Моря Східного. Якщо кратер утворився поверх викидів першого басейну і вкритий викидами другого, він є ранньоімбрійським. Але далеко не в усіх кратерів спостерігається перекриття хоча б з однією з цих систем викидів[2]. Вік кратера можна оцінити за ступенем його зруйнованості подальшими ударами. Якщо кратер виглядає замолодим для нектарського та частково залитий відносно старим морем, то, найімовірніше, він є ранньоімбрійським[2]. Важливий спосіб визначення віку деталей поверхні небесних тіл заснований на підрахунку кратерів, що накопичилися на цих деталях за час їх існування. Концентрація кратерів діаметром ≥1 км на ділянках ранньоімбрійського віку лежить у межах 22 000 — 48 000 шт/млн км2, а кратерів діаметром ≥20 км — у межах 18–33 шт/млн км2[5][6][1]. Об'єкти, що утворилися протягом епохиВикиди басейнів Моря Дощів та Моря Східного вкривають величезну площу (найбільшу серед усіх стратиграфічних орієнтирів Місяця)[2][7]. При падінні цих викидів утворилися численні хребти, западини й ланцюжки вторинних кратерів, що радіально розходяться від цих басейнів. У випадку басейну Моря Дощів, навколо якого ці форми рельєфу особливо масштабні й помітні, вони називаються імбрійською скульптурою (англ. Imbrium sculpture), а самі породи викидів — формацією Фра Мауро за назвою кратера, в околицях якого їх добре видно. Породи викидів басейну Моря Східного називаються формацією Гевелія[2][6][1]. Разом породи ранньоімбрійської епохи називаються нижньоімбрійським відділом (англ. Lower Imbrian Series)[6]. Вони відносно добре представлені в зразках, доставлених на Землю[2]. Протягом цієї короткої епохи на Місяці з'явилося небагато примітних об'єктів, окрім згаданих басейнів. До того ж частину цих об'єктів приховали викиди басейну Моря Східного та лава, що інтенсивно вивергалася в наступній епосі[8]. Ймовірно[2], ранньоімбрійський вік мають ще два басейни: Шредінгер і Комптон, розташовані на зворотному боці Місяця[3]. Окрім того, до найбільших кратерів цієї епохи належать Петавій, Летронн (ймовірно), Арзахель (ймовірно), Макробій на видимому боці та Кілер, Ломоносов, Карпінський, Доплер, Дедал, Марконі на зворотному[7][2]. Всього протягом цієї епохи утворилося близько 200 кратерів діаметром >30 км[2]. Частота зіткнень, що давали такі кратери, в цій епосі складала близько 3900 штук на мільйон років — у 5 разів менше, ніж у попередньому періоді, але в 10 з гаком разів більше, ніж у наступній епосі[9]. Чи існують моря ранньоімбрійського віку, точно не відомо[2]. Можливо, з тих часів зберігся базальтовий покрив деяких ділянок Океану Бур та Моря Хмар[1][10]. Викиди басейну Моря Східного можуть приховувати й інші моря цієї епохи[2][1]. Можливо, протягом ранньоімбрійської епохи на Місяці відбувалася вулканічна активність і іншого типу — утворення невеликих куполів та рівнин з материкових порід у материковій місцевості[8]. Примітки
Література
|